ЖАНР ІРОНІЧНОГО ДЕТЕКТИВУ В ЗАРУБІЖНІЙ ЛІТЕРАТУРІ (НА МАТЕРІАЛІ «САГИ ПРО МАЛОССЕНІВ» Д. ПЕННАКА)
DOI:
https://doi.org/10.32782/2412-933Х/2024-ХХI-1Ключові слова:
іронія, детективний роман, Пеннак, нуар, постмоденізмАнотація
Іронічний детектив – відносно новий жанр у літературі. Його розвиток припадає на середину ХХ століття і триває досі. Остаточна кристалізація жанру відбувається в наш час. Одними з перших зразків іронічного детективу стали твори польської авторки І. Хмельовської. Однак французька література ХХ століття теж має яскравих представників жанру. Так, у статті досліджуються особливості функціонування іронії в детективному жанрі в контексті творчості популярного сучасного французького письменника Даніеля Пеннака. Розрізняємо іронію як засіб комічного і як принцип організації твору, що притаманне саме жанру іронічного детективу. Доводиться теза про органічний зв’язок іронії та постмодерної естетики. Розгляд іронічного детективу неможливий без короткого аналізу етапів становлення детективу загалом, отже, у статті йдеться про генезу детективного жанру від класичного до французького роману-нуару. Основна увага сфокусована на особливостях розвитку іронічного детективу. На прикладі «Саги про Малоссенів» Д. Пеннака проілюстровано риси жанру у творі та їх вияв на змістовому й формальному рівні. Досліджено іронічний стиль автора, іронічний підтекст на рівні назв частин саги, проблематики, характеристики художніх образів. У статті акцентується увага на тому, що натуралістичні деталі, сцени жорстокості, зло і хаос, породжені наслідками Другої світової війни, подіями ХХ століття, послаблюються завдяки іронічним характеристикам, штампам, ставлення автора й оповідача до навколишнього світу. Наслідуючи традиції нуару, іронічний детектив зміщує акценти: функції слідчого в сазі виконує не професійний детектив, а підозрюваний – Бенжамен Малоссен, працівник спочатку великого супермаркету, а згодом видавництва, цап відбувайло. У дослідженні доведено, що аналізований жанр є художньою формою панорамного огляду суспільства 80-х років з його фальшивими ідеалами та системою споживацтва. Проаналізовано прийоми авторської самоіронії, іронії як викриття, прозріння, антиномії.
Посилання
Charles I., Glicksberg. The Ironic Vision in Modern Literature Springer; 1969th edition.
Cuddon J.A. (John Anthony). A Dictionary of Literary Terms and Literary Theory. Edited by Rafey Habib and Matthew Birchwood, 5th ed., Wiley Blackwell, 2013.
Ковалів Юрій. Літературознавча енциклопедія: у 2 т. Видавничий центр «Академія», 2007. Т. 1: А (аба) – Л (лямент).
Muecke D. Irony and the Ironic. 1st ed. Taylor and Francis, 2017. Web. 14 Oct. 2022.
Pennac Daniel. La Fée Carabine. Gallimard, 1989. 309 р.
Haycraft Howard. Murder for Pleasure. Dover Publications, 2019. Web. 14 Oct. 2022. URL: https://archive.org/details/murderforpleasur010365mbp/page/n17/mode/2up.
Shaw Bruce. Jolly Good Detecting: Humor in English Crime Fiction of the Golden Age. McFarland, Incorporated, Publishers, 2013.
Knox Ronald Arbuthnott and Henry Harrington. The Best Detective Stories of the Year 1928. Faber & Faber, 1929.
Пеннак Даніель. Усе для людожерів. Київ : К.І.С., 2015. 228 с.
Rouart Marie-France. L’exhibition des interdits. Daniel Pennac, Au Bonheur des ogres, https://books.openedition.org/pur/48217.
