СЦЕНІЧНІ РЕМАРКИ ТА ЇХНЯ АКТУАЛІЗАЦІЯ В ПРИЄДНУВАЛЬНИХ КОНСТРУКЦІЯХ І СКЛАДНИХ РЕЧЕННЯХ

Анотація

Незважаючи на важливість вирішення одного з актуальних питань сучасної лінгвістики – виявлення засобів поєднання окремих речень та надреченнєвих одиниць у текстові одиниці більшого розміру, – і дотепер недостатньо уваги приділяється проблемам морфології тексту та вивченню мовних одиниць, які є його складовими частинами. Ще менш уваги приділяється лінгвістами дослідженню екстралінгвальних засобів і їхній актуалізації в текстових одиницях (які розглянуто на прикладі приєднувальних конструкцій (ПК) і складних речень). Нечисленні дослідження в цьому плані обмежуються аналізом тільки сценічних ремарок у межах ПК із сурядним зв’язком і у складносурядних реченнях, а також тільки в драматичних текстах, не враховуючи ПК із підрядним зв’язком і складнопідрядні речення, а також тексти інших жанрів і функціональних стилів. Однак давно відомо, що і мовні, і немовні засоби комунікації в процесі говоріння взаємопов'язані та взаємозалежні. Відповідно, без залучення останніх зміст усього висловлювання може бути неправильно декодований читачем. Таким чином, лінгвістові недостатньо обмежитися аналізом тільки мовлення. Слід брати до уваги також і фізичні дії (жести, міміку), інтонації, які несуть певне комунікативне навантаження, і в реальному тексті для візуального сприйняття переходять у словесну форму. Відзначається, що у ПК спостерігається формальне роз'єднання, але одночасно з цим і семантичне приєднання частин одного складного висловлення. На відміну від складносурядних речень, які ремарка не ділить на частини, випадки розчленування складнопідрядних речень зафіксовано (подібно тому як це відбувається у ПК). Зроблено висновок про універсальність членувальних властивостей інтерпозитивно розташованих ремарок по відношенню до ПК і СПР у формальному плані при збереженні семантичної єдності їхніх частин.