УЖИВАННЯ ДІЄСЛІВНО-ІМЕННИХ КОНСТРУКЦІЙ В ОФІЦІЙНО-ДІЛОВОМУ СТИЛІУКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
DOI:
https://doi.org/10.31494/2412-933X-2019-1-9-227-235Ключові слова:
офіційно-діловий стиль, дієслівно-іменні конструкції, віддієслівний іменник, літературна мова, семантика.Анотація
Стаття присвячена розгляду дієслівно-іменних конструкцій, які широко вживаються в текстах офіційно-ділового стилю сучасної української літературної мови. Будучи еквівалентом простого дієслова, яке вже існує в мові або є потенційно можливим, стійкі дієслівно-іменні сполучення стають їхніми синонімами, однак вони відрізняються в плані стилістичному, семантичному і граматичному. Зі стилістичної точки зору дієслівно-іменні конструкції – характерні репрезентанти офіційно-ділового стилю. Розглянуто, що дієслівно-іменні сполучення і відповідні синонімічні дієслова дуже близькі за значенням, проте не стають повними семантичними еквівалентами. Дієслівно-іменні словосполучення відрізняються від слова тонкими смисловими відтінками. Зазначено, що дієслівно-іменна аналітична конструкція – явище синтаксичного, а не морфологічного рівня. Однією з основних граматичних особливостей дієслівно-іменної конструкції є те, що репрезентація процесу іменником дає змогу передати характеристику дії за допомогою прикметника. У дослідженні з’ясовано, що до уваги треба брати не лише віддієслівний іменник як виразник значення процесуальності, а всю сполуку загалом, оскільки її значення реалізується нерозчленовано. Спаяність компонентів дієслівно- іменної конструкції та їхня співвіднесеність з лексичними одиницями словникового складу мови підтверджується тим фактом, що ці конструкції мають уточнення, які відносяться до всього дієслівно-іменного сполучення. Зауважено, що надмірне використання таких сполук у неофіційній сфері стає ознакою невисокої мовної культури. У висновках зазначено, що пріоритетне їх уживання в офіційно-ділових текстах пов’язане з більшою інформаційною точністю, ширшими виражальними можливостями порівняно з простим дієсловом. Основною ознакою дієслівно-іменної конструкції є те, що семантичний центр у них зосереджується у граматично залежному компоненті. Послаблення лексичного значення і виконання граматичних функцій одним із компонентів словосполучення стає підставою для кваліфікації дієслівно-іменних конструкцій як синтаксичних аналітичних одиниць офіційно-ділового стилю.
Посилання
Гак В.Г. Десемантизация языкового знака в аналитических структурах синтаксиса / В.Г. Гак // Аналитические конструкции в языках различных типов. – М. : Наука, 1965. – С. 140.
Дмитриева Н.С. Процесс десемантизации глаголо в составе субстантивних описаний / Н.С. Дмитриева // Очерки по семантике русского языка. – Уфа, 1971. – С. 29.
Караванський С. Практичний словник синонімів української мови / С. Караванський. – К. : Кобза, 1995. – С. 293.
Коваль А.П. Культура ділового мовлення: Писемне та усне ділове спілкування / А.П. Коваль. – К. : КДУ, 1982. – С. 164.
Кожин А.Н. О характере отношений в терминированых устойчивых выражениях / А.Н. Кожин // Ученые записки МОПИ, 1966. – Т. 160. – Вып. 11. – С. 106.
Словник української мови в 11-ти томах. К. : Наукова думка, 1970-1980.
Степаненко И.С. Об употреблении и употребительности отглагольных существительных в современном русаком языке (из истории вопроса) / И.С. Степаненко // Ученые записки МГПИ, 1967. – С. 168–177.
Юмачікова О.М. Стійкі сполучення слів у науковому гуманітарному тексті: структура, семантика та функціонування : автореферат дис. на здоб. наук. ступ. канд. філол. наук / О.М. Юмачікова. – К., 2018. – 19 с.
