ВИЗНАЧЕННЯ РОДУ ІМЕННИКІВ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ
DOI:
https://doi.org/10.31494/2412-933X-2019-1-8-146-153Ключові слова:
іменник, чоловічий, жіночий, середній, спільний рід, граматична категорія, морфологія, число, відмінок.Анотація
У статті розглянуто проблеми та труднощі, які виникають при визначенні роду іменників на етапі поглиблення, узагальнення та систематизації знань з української мови. Іменник є однією з найбільш досліджених частин мови. Проте незважаючи на тривалу історію дослідження іменників ще й досі постає питання, на які мовознавча наука ще не дала повністю остаточної відповіді. До них, зокрема, належить і проблематика такого поняття як рід іменників, оскільки й нині це викликає неабиякі труднощі при правильному їх визначенні. В статті обґрунтовано особливості утворення та визначення чоловічого, жіночого, середнього та спільного родів. Граматичний рід іменників є досить абстрактною граматичною категорією, оскільки зв’язок його зі значенням іменника, особливо в назвах неістот, простежується слабко або не простежується взагалі. Граматичний рід в іменниках – назвах істот та неістот виявляється по-різному: у назвах неістот граматичний рід є категорією суто граматичною, формальною, у назвах істот він пов’язаний із поняттям статі і є категорією лексико-граматичною. Граматичний рід у цих двох групах іменників виражається різними засобами. За цієї умови категорійна функція чоловічого і жіночого роду спрямована на відображення реальних, пов'язаних із позамовною дійсністю, розрізнень істот, що супроводжується певними формальними показниками – флексіями і словотворчими суфіксами та синтаксичними засобами. Також розглянуто як визначається рід імен та прізвищ іменника, які визначається за статтю їх носія. Великі труднощі виникають при визначення роду в іменниках іншомовного походження. Тому, саме на визначення їх роду, у статті звернено особливу увагу. Приділена увага специфіці визначення роду в іменниках – назвах професій, посад, звань. Розглянуто та проаналізовано творення іменників зі значенням речовини та збірних, а саме розглянуто ті труднощі, які виникають при ознайомленні зі збірними іменниками, що означають сукупність однорідних осіб, предметів як єдине ціле та детально проаналізовано іменники з речовинним значенням. Таким чином, в українській мові правильне визначення роду іменників зазвичай вдається важко багатьом. Саме в цій статті й були розглянуті ті правила вживання цієї граматичної категорії, які необхідно знати, щоб мати змогу зорієнтуватися у правильному їх визначенні.
Посилання
Біляєв О. М., Симоненкова Л. М. Українська мова / О. М. Біляєв, Л. М. Симоненкова. – К.: Освіта, 2000. – 240 с.
Вороніна В. І. Українська мова / В. І. Вороніна. – Запоріжжя.: Прем’єр, 2001. – 96 с.
Дмитренко Г. К. Українська мова / Г. К. Дмитренко. – Донецьк: БАО, 2005. – 136 с.
Дудик П. С. Українська мова. Ч.1.: підручник для педучилищ / П. С. Дудик. – Київ: “Вища школа”, 1988. – 382 с.
Новий довідник: Українська мова. Українська література. – К.: ТОВ “Казка”, 2010. – 864 с.
Олійник О. Б. Українська мова / О. Б. Олійник. – К.: Вікторія, 1999. – 367с.
Сидоренко І. М. Українська ділова мова / І. М. Сидоренко. – К: Освіта, 2000. – 152 с.
Сучасна українська мова / За ред. О. Д. Пономарева. – Київ: Либідь, 2001. – 400 с.
Плющ М. Я. Сучасна українська літературна мова: підручник для студентів філологічних спеціальностей вищих навчальних закладів/ М. Я. Плющ. – Київ: “Вища школа”, 2006. – 430 с.
Українська мова: Енциклопедія. – 2-ге вид., випр. і доп. – К.: Вид-во Українська енциклопедія ім. М.П. Бажана, 2004. – 824с.
Шкурятяна Н. Г., Шевчук С. В. Сучасна українська літературна мова: Модульний курс: Навч. Посіб. – К.: “Вища школа”, 2007. – 823 с.