Художній переклад як реалізація варіативно-інтерпретаційного потенціалу перекладача
DOI:
https://doi.org/10.31494/2412-933Х-2018-1-6-158-166Ключові слова:
переклад, когнітивна лінгвістика, множинність, варіативність, міжкультурна комунікація, мовна одиниця.Анотація
У статті аналізується питання множинності російсько-українських перекладів текстів класичної художньої літератури, встановлюються причини виникнення цієї множинності. Погляд на переклад як на діяльність, необхідну для комунікації, дозволяє позитивно вирішити проблему неоднозначності перекладу. Висвітлено процес ментальних дій суб’єкта когнітивного перекладу: сприйняття оригінального твору, його усвідомлення, розуміння, подальший переклад. Суб'єктивно-об'єктивна діяльність перекладача як посередника в двомовній комунікації є фактором множинності перекладів, ступінь якої залежить від жанру тексту, його часових і просторових характеристик, розвиненості перекладацької традиції і рецептивних можливостей цільової мови і культури. Поняття множинності – атрибут художнього перекладу, пов'язаний з поняттям творчої особистості, змаганням талантів. Наведено думку Р. Чайковського відносно великого значення поліваріативності художнього тексту і стратегій, до яких звертаються перекладачі. Досліджується трансформація творів О. Пушкіна в умовах варіативності їх перекладів як головного показника рецепції конкретного автора в іншомовній культурі. Розглядаються можливі труднощі та неточності, які виникають під час перекладу, відмінності в інтерпретації розуміння змісту оригіналу. Визначаються змістовні одиниці класичних творів, переклад яких ускладнено через історичний розвиток мови, її сучасний стан. Проводиться аналіз лексичних перетворень та граматичних трансформацій здійснених перекладачем як когнітивним суб’єктом. Елементи мови, взяті в комплексі або окремо, дозволяють аналізувати й оцінювати весь текст перекладу, а також порівнювати різні варіанти перекладу. Перекладені мовні одиниці співвіднесені з оригіналом, що дозволяє судити про їх функції в контексті і правильному розумінні всього тексту. Отримані результати можуть бути використані для спрощення завдань перекладу. У статті наголошується на необхідності подальшого вивчення когнітивної лінгвістики, розвитку методів в міжлінгвістічній варіантологіі, можливостей інтерпретації оригінального тексту в перекладі.
Посилання
Голоцукова Ю. О. Роль історизмів у романі В. Малика "Таємний посол" / Ю. О. Голоцукова // Науковий вісник Херсонського державного університету. – Херсон : ВД "Гельветика", 2018. – Вип. 2. – С. 201–206.
Монахова Т. В. Методи когнітивної лінгвістики в дослідженні концептів // Новітня філологія. / ред. А. М. Науменко. – Миколаїв : ЧДУ ім. Петра Могили, 2010. – Вип. 37. – С. 25–34.
Науменко А. М. Складові індивідуального стилю перекладача / А. М. Науменко // Новітня філологія. – Миколаїв : Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2009. – № 13 (33). – С. 141–152.
Олександр Пушкін. Полтава / Вольний пєрєвод на малоросійський язик: Євген Гребінка. – СПб : В тіпографії І. Вороб'йьова, 1836. – 74 с.
Попова З. Д., Стернин И. А. Когнитивная лингвистика / З. Д. Попова, И. А. Стернин – М. : АСТ : Восток – Запад, 2007. – 314 с.
Пушкин А. С. Собрание сочинений в 10 томах. Т. 5. Романы, повести / Д. Д. Благой, С. М. Бонди. – М. : ГИХЛ, 1959-1962. – . – Т. 3. – 217 с. – Т. 5. – 658 с.
Пушкін О. С. Твори в чотирьох томах / Пер. за ред. М. Т. Рильського. – К. : Державне видавництво художньої літератури, 1952-1954. – . – Т. 2. – 412 с. – Т. 4. – 576 с.
Романовская Н. В. Когнитивная и языковая способность как детерминанта перевода: экспериментальное исследование / Н. В. Романовская. – М. : Изд-во МГТУ ГА, 2003. – 216 с.
Сікач Л. М. Національно-культурний компонент – майстерність перекладу / Л. М. Сікач // Мова і культура. – 2009. – т. 6 (118), Вип. 11. – С. 231–235.
Чайковский Р. Р. Основы художественного перевода: вводная часть / Р. Р. Чайковский. – Магадан : Изд. СВГУ, 2008. – 182 c.
