ПАРАЛЕЛІ БОЛГАРСЬКОГО ВІДРОДЖЕННЯ ТА ЄВРОПЕЙСЬКОГО РЕНЕСАНСУ В ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ІВАНА ШИШМАНОВА

Анотація

Статтю присвячено порівняльному аналізу болгарського національного Відродження і західноєвропейського Ренесансу в працях Івана Шишманова.П’ятсотрічне османське панування мало глибокий негативний вплив на історичний і культурний розвиток болгарського народу, ізолювавши його від інтелектуального життя Європи. Унаслідок цього поняття «Відродження» в болгарському культурному контексті набуло іншого значення, ніж у західноєвропейській традиції. Якщо Ренесанс у Західній Європі був епохою художнього та наукового оновлення, то болгарське Відродження мало передусім політичний і релігійний характер.Початком національного Відродження в Болгарії І. Шишманов уважав появу «Історії слов’яноболгарської» (1762) отця Паїсія Хилендарського – програмного твору, який започаткував пробудження національної свідомості болгар. Тоді як в Європі творили свої шедеври Торквато Тассо, Мігель де Сервантес, Вільям Шекспір, Рафаель, Мікеланджело, Леонардо да Вінчі, в Болгарії ще не з’явилося жодного світського друкованого твору, а духовенство займалося переписуванням житій святих і створенням ікон.Серед балканських народів, як зауважував І. Шишманов, найсприятливіші умови для культурного розвитку мали греки. Завдяки вигідному географічному положенню та тісним економічним зв’язкам з Європою саме вони першими відчули вплив італійського Ренесансу. Через грецьке культурне середовище цей вплив частково поширився й на Болгарію.Іван Шишманов став першим серед болгарських літературознавців, хто оцінив постать о. Паїсія не лише як національний, але й як загальноєвропейський феномен. Він розглядав його діяльність у ширшому, компаративному контексті, підкреслюючи її значення як для болгарського національного пробудження, так і для історико-культурного діалогу з Європою.