БАЙРОНІЗМ У ПОЕТИЧНІЙ ТВОРЧОСТІ АГАТАНГЕЛА КРИМСЬКОГО (НА ОСНОВІ ЦИКЛУ «КОХАННЯ ПО-ЛЮДСЬКОМУ»)

Анотація

У запропонованій науковій розвідці проаналізовано питання взаємозв’язку і типологічних сходжень між творчістю Агатангела Кримського та літературною спадщиною Джорджа Гордона Байрона. Зіставлення поетичного циклу «Кохання по-людському» зі збірки «Пальмове гілля» та ліро-епічної поеми «Чайльд-Гарольдова мандрівка» сприяє переосмисленню ролі української літератури в контексті світового літературного процесу, а також дає змогу спростувати поширені стереотипи провінційності й маргінальності вітчизняного письменства тоталітарної доби.Використовуючи генетико-контактний та імагологічний методи, авторка статті досліджує типологічні зв’язки між поетичними творами Дж. Байрона та А. Кримського, а також виокремлює спільні мотиви в поезіях циклу «Кохання по-людському» та поемі «Чайльд-Гарольдова мандрівка», що передовсім полягають у домінуванні мотиву «світової туги», пошуку ліричними героями власного «я», естетичному пантеїзмі, спорідненості топосів стихій природи. Типологічна спорідненість текстів розглядається також крізь призму автобіографізму, зокрема подібності особистого досвіду адресантів (подорожі світом) та їхніх ідейних поглядів (світогляду). Крім цього, в інтимно-філософській ліриці обох авторів простежено громадянські мотиви, що є невід’ємною рисою байронічної поеми. У статті наголошується на тому, що поетичний цикл «Кохання по-людському» зі збірки «Пальмове гілля» прикметний багатьма притаманними байронізму рисами, а художня творчість Агатангела Кримського набуває нових сенсів в оптиці її зіставлення із творчістю світових класиків, що виводить поетичне еґо українського митця на новий рівень у системі координат вітчизняного письменства. Водночас результати розвідки вказують на те, що подальші дослідження проявів байронізму в мистецькому спадку багатьох інших українських письменників епохи XIX–XX століть є перспективними і напрочуд актуальними. Авторка акцентує на гострій потребі подальшого осмислення феномену байронізму в українській літературі, що дозволить глибше простежити інтеграцію вітчизняного письменства у світовий літературний процес і водночас продемонструвати його самобутність.