НЕВЛАСНЕ-ПРЯМЕ МОВЛЕННЯ ОПОВІДАЧА ЯК ЗАСІБ СТВОРЕННЯ ЕТНОКУЛЬТУРНОГО НАРАТИВУ (НА МАТЕРІАЛІ СУЧАСНОЇ АНГЛОМОВНОЇ АМЕРІНДІАНСЬКОЇ ПРОЗИ)
DOI:
https://doi.org/10.32782/2412-933X/2025-XXIV-8Ключові слова:
мовлення, невласне-пряме мовлення, оповідач, етнокультурний наратив, америндіанська прозаАнотація
Статтю присвячено невласне-прямому мовленню оповідача, а саме засобам творення такого мовлення і функції його у формуванні етнокультурного наративу.Метою статті є виявити та проаналізувати невласне-пряме мовлення оповідача як засіб створення етнокультурного наративу на матеріалі сучасної англомовної амеріндіанської прози. Основними завданнями є дослідити текстуально-стилістичну, функціонально-смислову специфіку невласне-прямого мовлення оповідача та проаналізувати його як засіб мовлення описової стратегії створення етнокультурного фону художнього тексту і спосіб висвітлення етнокультурних цінностей амеріндіанського етносу. У результаті дослідження було виявлено, що досліджуване нами невласне-пряме мовлення оповідача конкретизується як форма передачі чужого мовлення (синтаксично-стилістичне явище) і як спосіб викладу змісту (літературно-художній прийом). Модель невласне-прямого мовлення оповідача етнокультурного наративу експлікується особовими займенниками першої особи однини/множини та репрезентацією детального повістування про події з експлікацією власної точки зору, вживаючи дієслова мислення, ремарки, коментарі стосовно того чи іншого персонажа або події, до яких оповідач має безпосереднє відношення, маскуючись за образом персонажного героя. Своє мовлення оповідачі аналізованих у нашій роботі текстах реалізують за принципом «storytelling», що є характерним для амеріндіанських казок, міфів та легенд. Отже, зберігаючи таку міфолорну традицію повістування, оповідач постійно виступає центровим оповідацьким персонажем, нібито привертає всю увагу читача на свою оповідь і робить це мозаїчно-орнаментально: розповідає про події сьогодення, але мистецькі вплітає етнокультурний пласт як експлікацію значущості тих етнокультурних цінностей, символів, культів, артефактів, які є важливими для амеріндіанців усіх поколінь.
Посилання
Андрієвскаа А.А. Невласне-пряме мовлення у прозі Луї Арагона. Київ : Вид-во Київ. Ун-та, 1967. 171 с.
Бабаликашвілі Н.Г. Форма неособисто-прямой мови і її еволюція (за матеріалами англомовної прози XVIII−XX ст.) : дис. … канд. філол. наук : 10.02.04. Тбілісі, 1986. 23 с.
Бехта І.А. Інтерпретативна властивість наративної моделі експериментального письма. Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Філологічні науки. Мовознавство. Луцьк : ВНУ ім. Лесі Українки, 2013. № 19 (268). С. 133−140.
Близнюк М.І. Конститутивні признаки неособисто-прямої мови в сучасній англомовній прозі : автореф. дис. … канд. філол. наук : 10.02.04. Одеса, 1988. 16 с.
Мацевко-Бекерська Л.В. Наратологічна проекція концепту ГЕРОЙ. Питання літературознавства. Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України, 2009. С. 278−292.
Bickerton D. Modes of Interior Monologue : A Formal Definition. Modern Language Quaterly. 1967. Vol. 28, 2. P. 229−239.
Bronner S.J. Folk Nation : folklore in the creation of American tradition. Washington : American visions. 2002.
Brunvand J.H. The Study of American Folklore. An Introduction. New York : W.W. Norton and Company, 1968.
Cohn D. Narrated Monologue. Definition of a Fictional Style. Comparative Literature. 1966. Vol. XVIII. P. 97−112.
Dorson R.M. American Folklore. Chicago : The University of Chicago Press, 1959. 324 p.
Erdrich L. Love Medicine. New York : Henry Holt and Company, 1993. 332 р.
Erdrich L. The Painted Drum. New York : Harper Collins Publishers, 2005. 277 р.
Hogan L. Mean Spirit. New York : The Ballantine Publishing Group, 1990. 198 р.
McHalle B. Free Indirect Discourse : A Survey of Recent Account. A Journal of Descriptive Poetics and Theory of Literature. 1978. № 3. P. 249−287.
