АНТИКОЛОНІАЛЬНІ МОТИВИ У ТРЕВЕЛОГАХ СОФІЇ ЯБЛОНСЬКОЇ

Анотація

Мета статті – схарактеризувати антиколоніальну спрямованість тревелогів С. Яблонської, що входять до книги «Чар Марока. З країни рижу та опію. Далекі обрії», та виявити специфіку авторської візуалізації ієрархії відносин між Сходом і Заходом. Творчість української мандрівниці, що охоплює подорожні нариси, оповідання й епістолярій, акумулює розмаїтий досвід міжкультурного спілкування, здобутий під час її подорожей до Азії, Африки та Нової Зеландії. Інтерес до тревелогів С. Яблонської з боку наукової спільноти невпинно зростає, а різноаспектні дослідження доробку письменниці підкреслюють його потужний інтерпретаційний потенціал. Методологічну основу розвідки склали праці основоположника постколоніальної теорії Е. Саїда «Орієнталізм» та «Культура й імперіалізм», автор яких простежує історичні витоки колоніалізму й імперіалізму, з’ясовує їх передумови та наслідки. Актуальність теми статті пояснюємо, з одного боку, браком публікацій про критичну візію колоніальної політики країн Заходу щодо народів Сходу в книгах С. Яблонської, а з іншого – потребою провести аналогії між колонізаторськими інтенціями Європи на початку ХХ століття й сучасними імперіалістичними загрозами, пов’язаними з російсько-українською війною. Аналіз тревелогів, що входять до книги «Чар Марока. З країни рижу та опію. Далекі обрії», засвідчує виразні антиколоніальні настрої авторки, яка рішучо заперечує й засуджує нав’язані західним світом уявлення про вищість європейської цивілізації та її право втручатися в життя «нижчих» за розвитком народів Сходу. Критична візія колонізаторської французької та британської політики щодо країн Далекого Сходу й Африки, запропонована С. Яблонською, акцентує її здатність вийти за межі свого «Я», що уможливлює трактування «Іншого» не як чужого й ворожого. Авторка завжди перебуває на боці колонізованих народів і асоціює себе з ними більшою мірою, ніж з європейцями. Тревелоги письменниці оприявнюють тяглість імперіалістичних традицій, об’єктом яких наразі є Україна, і спонукають до моделювання сценаріїв культурного опору. Перспективою подальших досліджень може стати інтерпретація опозиції «Я–Інший» в контексті міжкультурного діалогу, візуалізованого в тревелогах С. Яблонської.