РОМАН МЕДЛІН МІЛЛЕР «ЦИРЦЕЯ» У ФОКУСІ ЛІТЕРАТУРНОЇ АНТРОПОЛОГІЇ

Анотація

У статті досліджено роман «Цирцея» (2018) американської письменниці М. Міллер під кутом зору літературної антропології. Зроблено спробу проаналізувати, що таке літературна антропологія, якими є її підходи чи методи інтерпретації тексту, на чому саме акцентується її увага. Разом із тим здійснено аналіз роману «Цирцея», в якому можна побачити і дослідити антропологічний досвід очима персонажів-богів, зокрема головної героїні Цирцеї (Кірки), від імені якої ведеться нарація. Роман є переосмисленням класичних сюжетів давньої міфології, «Одіссеї» Гомера. За допомогу Прометеєві Кірку карають. Батько Геліос виганяє доньку на острів Еея, де вона, зрештою, зіштовхнеться із самотністю, переживе багато трансформацій, навчатиметься жити і вдосконалювати свій дар чаклунки, прийме виклики кохання зі смертним, пройде шлях самоприйняття. А також зустрінеться із Гермесом, Дедалом та Ікаром, Ясоном, Одіссеєм, Пенелопою та Телемахом. А ще народить і виростить сина Телегона, пізнає всі радості й турботи материнства. Крізь призму літературної антропології вперше проаналізовано питання людини, її досвіду, людського існування в романі «Цирцея». Для аналізу також застосовано текстуальний та герменевтичний методи.У результаті дослідження з’ясовано, що в романі М. Міллер представлено репрезентацію досвіду існування людини очима богині, що створює ефект сильного підсвічування антропологічних особливостей. Подібна оптика дозволяє детально розглянути людську сутність і досвід. Особлива увага при цьому приділена питанням самоприйняття, смертності людини, крихкості її існування, тілесним проблемам, викликам материнства. Літературна антропологія, яка цікавиться людиною, категорією досвіду, набуттям «себе-досвіду», не пропонує конкретних методів, а задає широкий фокус бачення і траєкторію руху, а отже, надає більше свободи для інтерпретації тексту.