ДОЦІЛЬНІСТЬ ВИВЧЕННЯ ПАРЦЕЛЬОВАЛЬНИХ КОНСТРУКЦІЙ НА УРОКАХ МОВИ

Анотація

Немає сумніву, що активний розвиток мовлення та інтелекту старшокласників, формування їхнього творчого мислення, мовного чуття, естетичного смаку, усвідомленої мовної поведінки й умінь самовдосконалення у сфері мовлення не будуть успішними без оволодіння всім різноманіттям виражальних засобів сучасної української або іноземної літературних мов, зокрема синтаксичними ресурсами, які виходять за межі речення. Розв’язанню цієї проблеми заважає практична відсутність методичного підґрунтя – недостатньо розроблені прийоми, способи та методи формування в учнів образного, емоційно забарвленого письма, розвитку красномовства та навичок редагування текстів із застосуванням текстових одиниць. Це зумовлює необхідність удосконалення системи вивчення текстоутворювальних категорій і закономірностей побудови тексту, яка мала б охоплювати методику опрацювання одиниць експресивного синтаксису, зокрема парцельовану конструкцію. У дослідженні подано опис структурних і семантичних особливостей парцельованої конструкції з метою розроблення ефективної методики навчання цієї одиниці тексту на уроках мови. Обов’язковим параметром парцельованої конструкції є її двокомпонентна будова: базова частина та підпорядкований їй парцелят. Виділено основні типи смислових відношень між базовою частиною та парцелятом: додаткова інформація – уточнення, гіпотеза – висновок, причина – наслідок, протиставлення – перелічення. Проведено аналіз шкільних програм з української та англійської мов (профільного і стандартного рівнів) щодо обсягу матеріалу з текстової проблематики, запропонованого для учнів 10–11 класів. Обґрунтовано доцільність вивчення на уроках мови універсального мовленнєвого явища – парцельованої конструкції.