ВЕРБАЛЬНІ ТА НЕВЕРБАЛЬНІ ЗАСОБИ КОМУНІКАЦІЇ В КОНТЕКСТІ МІЖКУЛЬТУРНОГО КОНТАКТУ

Анотація

Стаття присвячена сучасним проблемам міжкультурної комунікації у вітчизняній і світовій науці. Автор розглядає роль засобів вербальної та невербальної комунікації у процесі міжкультурного спілкування і проблеми символізму в ній. Обґрунтовується взаємозв’язок вербальної і невербальної складової у комунікаційному процесі. Наводяться приклади міжкультурних девіацій у процесі як вербального, так і невербального спілкування. Особливу увагу автор приділяє національним особливостям використання невербальних засобів у міжкультурній комунікації. У статті розглядаються специфічні невербальні знаки, які притаманні окремим народам і етнічним групам. Крім того, у статті розглянуті вербальні та невербальні засоби комунікації у сучасному міжкультурному контексті. Визначено актуальні цілі міжкультурної комунікації, з’ясовано особливості мови як багатофункціонального інструменту міжкультурного спілкування. Автор розмежовує поняття «комунікація», «спілкування» й обґрунтовує свої погляди. У статті аналізуються типи та функції невербальної комунікації. Міжкультурна комунікація розглядається як складне явище, вивченням якого займаються багато галузей гуманітарного знання. Міжкультурна комунікація розглядається як необхідний для суспільства теоретичний і прикладний науковий напрям дослідження, що перебуває на стику лінгвістики, культурології, комунікативістики й лінгводидактики. Сутність міжкультурної комунікації як соціального феномену полягає в конструктивній або деструктивній взаємодії між представниками різних національних та етнічних культур або субкультур у межах певного просторово-часового континууму. У статті подається огляд різних підходів до вивчення особливостей міжкультурної комунікації, з тим щоб ще раз привернути увагу дослідників міжкультурної комунікації до необхідності використання міждисциплінарного, синергетичного підходу до цієї галузі гуманітарного знання і викладання цієї дисципліни у вищій школі.