ПОСТАТЬ ШВЕЙКА ТА ФЕНОМЕН ШВЕЙКУВАННЯ В УКРАЇНСЬКОМУ КУЛЬТУРНОМУ ПРОСТОРІ

Анотація

У статті розглянута постать головного героя роману чеського письменника Ярослава Гашека «Пригоди бравого вояка Швейка». Ярослав Гашек написав книгу, що разюче відрізняється від іншої літератури доби Великої війни, як досі називають Першу світову війну в Європі. Замість звичних для літератури «втраченого покоління» гамлетівських рефлексій щодо розхитаного війною світу молодих героїв, занурених у переживання досвіду війни, та лірично-репортажного стилю, Гашек написав книгу, де герой не страждає від війни, а сміється з неї. Йозеф Швейк не повноцінний літературний образ, а сатирична маска «бравого вояка», яка допомагає вижити нормальній людині в умовах божевільного світу насилля і смерті. Бравий вояк Швейк, визнаний медичною комісією «клінічним ідіотом», грає роль тупуватого і нерозважливого чоловіка, який охоче виконає будь-який наказ начальника. Поведінка Швейка є своєрідним спротивом проти жорстокого і чужого світу, що перебуває у стані війни. Такий тип поведінки не дуже сильної та розумної, але схильної до крутійства людини, отримав назву «швейкування». Швейкування являє собою тип прихованого спротиву, коли за виконання всіх прийнятних умов законослухняна людина критично сприймає події і тримає дулю у кишені у знак незгоди з наявною ситуацією. Книгу Гашека європейська читацька спільнота полюбила: читала її уважно і довго. Дотепи і витівки Швейка пам’ятали всі. До швейкування відносилися по-різному: поблажливо та з доброю посмішкою, подібно до українського діаспорного письменника Івана Багряного, у якого в комедії-сатирі «Генерал» великим шанувальником Швейка і практиком швейкування постає син розкуркулених батьків молодий хлопець Сашко Прихода. По-іншому, непримиренно і презирливо, ставиться до Швейка і швейкування сучасник Багряного, публіцист, політичний діяч, ідеолог українського національного руху Дмитро Донцов. Для Донцова Швейк є негативним персонажем, що узагальнює хитруватість, пасивність, крутійство. Донцов вважає швейків рабами, гречкосіями, плебсом, який не здатний до боротьби. Зброєю слабких швейків, хитрунів і пристосуванців, за визначенням Донцова, є хитрунство, крутійство і плазунство перед кожним паном. У Донцова швейкам протистоять пасіонарії, герої і фанати ідеї. Таким чином, у статті прослідковано використання літературного образу в площині публіцистики, яка пов’язана з політичною боротьбою, у контексті міжпартійних суперечок та ідеологічних конфліктів. Цілком зрозуміло, що у публіцистиці використання літературного образу сприяє втраті глибини і динаміки, внаслідок чого образ постає спрощеним та одновимірним як ілюстрація певного твердження. Можна здивуватися тому, як багато «Швейка» і швейків в українському культурному просторі. По-різному інтерпретованих, згаданих в українських творах, перекладених українською мовою творах, зіграних у театральних виставах і втілених у пам’ятниках, що споруджені в українських містах і селах. Відповідь, вочевидь, тут одна: Гашек створив свого Швейка як постать універсальну, таку, що викликає інтерес в різні часи і в різних народів, вклавши у нього свій життєвий досвід, неперевершене почуття гумору та письменницький талант. Можна говорити про українського Швейка, стверджуючи услід за дотепним блогером: «Наш Швейк всім Швейкам Швейк!».