ТРОННА ПРОМОВА БРИТАНСЬКИХ МОНАРХІВ ЯК РИТУАЛІЗОВАНИЙ ТИП ДИСКУРСУ

Анотація

Статтю присвячено комплексному аналізу тронної промови британського монарха як жанру ритуалізованого політичного дискурсу в діахронічній перспективі. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю поглибленого осмислення ритуалізованих форм політичної комунікації, які поєднують інституційну стабільність, символічну насиченість і прагматичну ефективність у сучасному суспільно-політичному просторі. Основна наукова проблема полягає у виявленні специфіки вербальних, ціннісних та невербальних/надвербальних механізмів конструювання смислів у тронній промові як елементів церемонії відкриття британського парламенту. Метою роботи є встановлення лінгво-прагматичних характеристик тронної промови та з’ясування її функціонування як засобу легітимації влади, символічної репрезентації державності Сполученого королівства й артикуляції його урядових політичних пріоритетів. Матеріалом дослідження слугують тронні промови британських монархів кінця сімнадцятого–першої третини двадцять першого століть. Методологічну основу становлять загальнонаукові та спеціальні лінгвістичні методи, зокрема аналіз і синтез, дискурсивний, прагмалінгвістичний та когнітивний аналіз. У результаті проведеного дослідження обґрунтовано трактування тронної промови як високоритуалізованого дискурсивного утворення, у якому поєднуються декларативні, директивні, комісивні та експресивні мовленнєві дії. Виявлено сталі структурні компоненти цього жанру політичного дискурсу, його ціннісні домінанти та змінні, що варіюють відповідно до історичного контексту. Наукова новизна статті полягає в застосуванні інтегративної моделі аналізу ритуалізованого дискурсу до тронної промови та у висвітленні її еволюції як інструменту політичної комунікації, що поєднує традицію й сучасні комунікативні стратегії.