КАТЕГОРІЯ РЕКУРЕНТНОСТІ В КОНТЕКСТІ ІНШИХ ЛІНГВІСТИЧНИХ ПОНЯТЬ

Анотація

У статті запропоновано детальний аналіз рекурентності – фундаментальної властивості людської мови, яка полягає в здатності вкладати одні мовні конструкції в інші, створюючи практично необмежену кількість висловлювань. Дослідження охоплює широке коло аспектів: від синтаксичних структур і семантичного змісту до комунікативних функцій та еволюції мови. Автор демонструє, як рекурсивні процеси пронизують усі рівні мовної організації, від фонетичних особливостей до складних семантичних відношень. Зокрема, детально розглянуто роль рекурентності у формуванні синтаксичних конструкцій різного ступеня складності, а також створенні багатошарової семантики, яка дає змогу виражати найтонші відтінки значень. На основі аналізу великого обсягу лінгвістичних даних і теоретичних концепцій автор доводить, що рекурентність є не просто лінгвістичним прийомом, а це один із ключових механізмів, що передає нескінченну виражальну потужність людської мови. Рекурсивні процеси дають нам змогу створювати нові поняття, виражати абстрактні ідеї та обмінюватись складною інформацією. Дослідження демонструє, що рекурентність – не лише стилістичний засіб, а й один із найважливіших методів, що забезпечує відкриту мовленнєву силу української літературної мови. Автор розглядає рекурентність і як лінгвістичне явище, і як когнітивний процес, пов’язаний із нашою здатністю до мислення та навчання. Результати дослідження мають значні теоретичні та практичні наслідки. З одного боку, вони сприяють глибшому розумінню природи людської мови та її ролі в пізнанні світу, а з іншого – відкривають нові перспективи для розробки ефективних методів навчання мов, створення інтелектуальних систем для обробки природної мови, а також розробки нових теорій свідомості й мислення. Стаття буде корисною для широкого кола фахівців, включно з лінгвістами, психологами, філософами, комп’ютерними лінгвістами, а також для тих, хто цікавиться природою людської мови та її роллю в нашому житті.