МЕЛОДІЯ ТАНҐО ЯК СИМВОЛ БЕЗСМЕРТЯ В РОМАНІ «ТАНҐО СМЕРТІ» ЮРІЯ ВИННИЧУКА

Анотація

У статті розглянуто роль мелодії танґо в романі «Танґо смерті» Ю. Винничука як символу безсмертя, що не лише відображає емоційний стан персонажів, а й підкреслює глибокі філософські теми, пов’язані з безсмертям, пам'яттю та реінкарнацією. Виявлено вплив мелодії на емоційну глибину подій твору, зв’язок між епохами, поєднання минулого і теперішнього. Танґо в романі постає не лише естетичним елементом, а й важливим концептуальним інструментом, що відтворює взаємозв’язок між життям і смертю, при цьому підкреслюючи циклічність часу. Досліджено, як через музичний мотив автор акцентує увагу на безсмерті кохання, що продовжує існувати через роки та різні втілення душ, і на пам’яті, що зберігає досвід минулих життів. У статті запропоновано новий погляд на філософське наповнення роману, підкреслено значення мелодії як засобу вираження вічних тем людського буття: зв’язку життя та смерті, невмирущості кохання, спогадів. Мотив реінкарнації проходить через увесь текст, поєднуючи різні сюжетні лінії та повертаючи персонажів до пережитих ними моментів, спогади повертаються до героїв за допомогою мелодії танґо. Ці теми підкріплюються арканумським трактатом Йоганна Калькбреннера, з якого герої дізнаються, що особливі ноти танґо можуть пробуджувати спогади про попередні життя. Ю. Винничук передає цю ідею через внутрішні роздуми героїв та містифікації. Опис взаємодії між людьми та їхнім минулим підкреслюється філософськими роздумами про те, що справжнє безсмертя не у фізичному існуванні, а в здатності відроджуватися через мелодію і пам’ять.