СПЕЦИФІКА СУФІКСАЦІЇ В КОМПОЗИТНО-СУФІКСАЛЬНОМУ СПОСОБІ ТВОРЕННЯ ІМЕННИКІВ
DOI:
https://doi.org/10.31494/2412-933X-2019-1-8-127-134Ключові слова:
суфіксація, композитно-суфіксальна деривація, композит, словотвірне значення, афікси, твірна основа, мотивувальне словосполучення, словотворчі і формотворчі компоненти.Анотація
Статтю присвячено одній з актуальних і малодосліджених проблем сучасної дериватології – особливостям взаємодії основоскладання й суфіксації в одному словотворчому акті. В українській мові процес творення складних лексем часто супроводжується одночасно суфіксацією, де суфікс є оформлювачем складного слова. Інтерес науковців до складних лексем простежувався постійно. Попри те, що за останні десятиріччя з’явилося немало праць, у яких уточнюється методологія й техніка дослідження складних слів, дедалі повніше кваліфікуються різні типи й засоби формування композитів, у вітчизняній лінгвістиці немає спеціальних досліджень, присвячених специфіці суфіксації в композитно-суфіксальному словотворенні, визначенню регулярності та продуктивність окремих афіксів, їхньої сполучуваності з різними типами основ в українській мові, а також чітко окресленого терміна на позначення цього способу словотворення та його дериватів. У наукові розвідці простежується процес утворення композитно-суфіксального іменника за структурними модусами, аналізуються мікроетапи творення складного імені. Основоскладання супроводжується процесами мікросинтаксису. Семантично-мотивувальні словосполучення трансформуються в складне найменування. Одним із критеріїв визначення композитів є їхня співвіднесеність зі словосполученнями, які й слугуватимуть мотивувальною базою аналізованих похідних. У композитно-суфіксальній деривації на семантику похідних значною мірою впливають і значення твірних основ, і контекст, і суфікси, які оформлюють його. Ознаки композитно-суфіксальних іменників пов’язані з їхніми словотвірними особливостями. Аналізовані похідні від інших типів номінативних одиниць відмежовує певний набір характеристик: ціліснооформленість компонентів складення; співвіднесеність зі словосполученням; наявність семантики, що не дорівнює сумі значень мотиваторів; непроникність компонентів складення.
Посилання
Азарова Л. Є. Структурна організація складних слів (концепція “золотої пропорції”) : автореф. на здоб. наук. ступеня доктора філол. наук : спец. 10.02.01 “Українська мова” / Л. Є.Азарова. – К., 2002. – 36 с.
Горпинич В.О. Сучасна українська літературна мова. Морфеміка. Словотвір. Морфонологія. – К.: Вища школа, 1999. – 206 с.
Краўчанка З. Ф. Суадноснасць паміж збліжэннямі і кампазітамі / З. Ф. Краўчанка // Актуальные проблемы лексикологии. – Минск, 1970. – С.114-115.
Ліпич В. М. Нариси з історії українського словотворення (композитно-суфіксальна деривація іменників української мови ХІ-ХVІІІ ст.) : Монографія / В. М. Ліпич. – Донецьк : ТОВ “Юго-Восток, ЛТД”, 2007. – 158 с.
Ліпич В.М., Правда Н.М. Нариси з історії українського словотворення (композитно-суфіксальна деривація іменників) : Монографія / В.М. Ліпич, Н.М. Правда. – Бердянськ : ФОП Ткачук О.В., 2016. – 224 с.
Нелюба А. М. Осново- і словоскладання в контексті словотвірної номінації / Анатолій Миколайович Нелюба // Вісник Запорізького національного університету, 2006. – №2. – С. 179-184.
Олексенко В. П. Словотвірні категорії іменника : Монографія / Володимир Павлович Олексенко. – Херсон : Айлант, 2005. – 336 с.
Труевцева О. Н. Английский язык: Особенности номинации / О. Н. Труевцева. – Л. : Наука, 1986. – 247 с.
Циганенко Г. П. Словотвірне значення як категорія дериватології / Г. П. Циганенко // Словотвірна семантика східнослов’янських мов. – К., 1983. – С.5-17.