СПЕЦИФІКА СУФІКСАЦІЇ В КОМПОЗИТНО-СУФІКСАЛЬНОМУ СПОСОБІ ТВОРЕННЯ ІМЕННИКІВ

Анотація

Статтю присвячено одній з актуальних і малодосліджених проблем сучасної дериватології – особливостям взаємодії основоскладання й суфіксації в одному словотворчому акті. В українській мові процес творення складних лексем часто супроводжується одночасно суфіксацією, де суфікс є оформлювачем складного слова. Інтерес науковців до складних лексем простежувався постійно. Попри те, що за останні десятиріччя з’явилося немало праць, у яких уточнюється методологія й техніка дослідження складних слів, дедалі повніше кваліфікуються різні типи й засоби формування композитів, у вітчизняній лінгвістиці немає спеціальних досліджень, присвячених специфіці суфіксації в композитно-суфіксальному словотворенні, визначенню регулярності та продуктивність окремих афіксів, їхньої сполучуваності з різними типами основ в українській мові, а також чітко окресленого терміна на позначення цього способу словотворення та його дериватів. У наукові розвідці простежується процес утворення композитно-суфіксального іменника за структурними модусами, аналізуються мікроетапи творення складного імені. Основоскладання супроводжується процесами мікросинтаксису. Семантично-мотивувальні словосполучення трансформуються в складне найменування. Одним із критеріїв визначення композитів є їхня співвіднесеність зі словосполученнями, які й слугуватимуть мотивувальною базою аналізованих похідних. У композитно-суфіксальній деривації на семантику похідних значною мірою впливають і значення твірних основ, і контекст, і суфікси, які оформлюють його. Ознаки композитно-суфіксальних іменників пов’язані з їхніми словотвірними особливостями. Аналізовані похідні від інших типів номінативних одиниць відмежовує певний набір характеристик: ціліснооформленість компонентів складення; співвіднесеність зі словосполученням; наявність семантики, що не дорівнює сумі значень мотиваторів; непроникність компонентів складення.