Ідентичність художника у традиції поваги до материнства (за драмою “Чорна Пантера і Білий Медвідь” В. Винниченка)
DOI:
https://doi.org/10.31494/2412-933Х-2018-1-7-140-149Ключові слова:
ідентичність, особистість митця, літературна традиція, модерністська драма, персонаж жінка-мати.Анотація
У статті аналізується семантика й прагматика часопростору, системи персонажів та манера іменування. Персональний світ художника перебуває в антагонізмі до богемного трибу життя, що локалізоване у сцені в кабаре. Двоє персонажів (Корній Каневич та Рита) зображаються у процесі змін ідентичності та самовизначення. Письменник обігрує метафору матері й дитини; та співвідносить її то зі статусом Каневича й картини, то Рити й сина. У закритому просторі дому художника материнський елемент домінує, хоча він представлений двома чоловічими й двома жіночими постатями. Текстуальні стратегії драматурга в основі мають глорифікацію мистецької природи й мистецтва загалом (інтерпретуються як інстинкт). Паралельна лінія маетринського досвіду художникової дружини виявляє іншу норму ціннісної вартості людського життя передусім, а не артистичних здобутків; і відіграє роль субверсії у соціальній структурі. Маркером цієї норми стає фраза «це віки». Її параметри задані літературною традицією української літератури, власне текстами Тараса Шевченка та темою покритки й байстряти, жертви упослідження. Деякі із Шевченкових мотивів (недописаної картини) та метафор (думи-діти) розглядаються як контекст. Ідентичність чоловіка й жінки описуються через ситуацію кризи, конфліктів та втручань сторонніх, і демонструють пропагандистські завдання автора (репліки Сніжинки, художникової матері). У рамках письменницької стратегії і за логікою сюжету дитяча смерть кладе край маніпуляціям та стає початком боротьби абсолютних егоїзмів та персональних прагнень. Звідси те, що інститут материнства-батьківства розуміється як стимул та обмеження саморозвитку й ідентифікації. Конфлікт у драмі описується на рівні опозицій традиційного / нового, звичного / іншого, явного / прихованого, приватного / богемного; і спостерігається читачем / глядачем у варіанті дивакуватих й епатажних вчинків головних героїв. Деякі події та діалоги можуть бути відчитані як прояви боротьби за право на автентичність або ж за владу над ближніми.
Посилання
Агеєва В. Жіночий простір : Феміністичний дискурс українського модернізму / Віра Агеєва. – К. : Факт, 2003. – С. 70 – 125.
Блохіна Н. Драматургія В. Винниченка : феміністичне прочитання / Н. Блохіна // Слово і час. – 2002. – № 4. – С. 33 – 35.
Винниченко В. Вибрані п„єси / Упоряд. М.Г. Жулинський, В.А. Бурбела; Авт. вступ. ст. М.Г. Жулинський. – К. : Мистецтво, 1991. – С. 271 – 330.
Винниченко В. Щоденник / Редакція, вступна стаття і примітки Гр. Костюка. – Едмонтон – Нью-Йорк : КІУС, 1980. – Т.1 : 1911-1920. – 502 с.
Ковалик М. Типологія жіночих характерів у прозі та драматургії Володимира Винниченка 1902 – 1923 рр. : автореф. на здоб. наук. ступеня канд. філол. наук : 10.01.01. – Українська література / Марина Олексіївна Ковалик. – Кіровоград, 2007. – 20 с.
Ковальчук О. Гримаси танатологічного : краса у лабіринті смерті / О. Ковальчук // Дивослово. – 2005. – № 8. – С. 45 – 50.
Лубківська О. Моделі вияву ніцшеанської філософії в українській літературі / О. Лубківська // Сучасність. – 1995. – № 4. – С. 144 – 147.
Миронець Н. Таємниці кохання В. Винниченка (фрагменти документальної розповіді) / Надія Миронець // Українська мова та література. – 2002. – № 3. – С. 11 – 15.
Михида С. Слідами його експериментів : Змістові домінанти та поетика конфлікту в драматургії Володимира Винниченка / Сергій Михида. – Кіровоград : Центрально-Українське видавництво, 2002. – 192 с.
Мороз Л. “Сто рівноцінних правд” : Парадокси драматургії В. Винниченка : Наукове видання / Л. Мороз. – К. : Віпол, 1994. – 208 с.
Панченко В. Будинок з химерами. Творчість В. Винниченка 1900-1920 рр. в європейському літературному контексті / В. Панченко. – Кіровоград, 1998. – 272 с.
Паскевич Н. Ніцшеанство В. Винниченка як джерело модерної мистецької орієнтації у його драматургічних пошуках / Наталія Паскевич // Українська філологія : Школи. Постаті. Проблеми : зб. наук. пр. – Львів, 1999. – Ч. 1. – С. 665 – 674.
Пастух Б. Рання романістика Володимира Винниченка : еволюція жанрової свідомості та динаміка морально-етичної концепції : автореф. на здоб. наук. ступеня канд. філол. наук : 10.01.01. – Українська література / Богдан Васильович Пастух. – Львів, 2007. – 16 с.
Ревакович М. Сексуальність, логос і сила : зображення жінок у романі “Чесність з собою” Володимира Винниченка // Persona non grata : Нариси про Нью-Йоркську групу, модернізм та ідентичність / Maria G. Rewakowicz. – К. : В-во “Часопис “Критика””, 2012. – С. 219 – 234.
Струк Д. Винниченкова моральна лабораторія / Д. Струк // Українське Слово : Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст. : У 3 кн. / Упорядн. В. Яременко, Є. Федоренко. – К. : Рось, 1994. – Кн. 1. – С. 275 – 285.
Сумцов Н. Главные мотивы поэзии Т.Г. Шевченко / Н. Сумцов Из украинской старины. – 1905. – №1. – С. 82 – 96.
Тейлор Ч. Етика автентичності / Пер. з англ. – Вид. друге. – К. : Дух і літера, 2013. – 128 с.
Шевченко Т. Повести / Вступ. статья Ю.А. Ивакина ; Прим. В.С. Бородина. – К. : Днипро, 1986. – 455 с.
