ПОЕТИКА ФРАГМЕНТАРНОСТІ В ОПОВІДАННІ РОБЕРТА МУЗІЛЯ «ЧОРНИЙ ДРІЗД»

Анотація

У статті здійснено спробу дослідити поетику фрагментарності у творах малої прози австрійського письменника Роберта Музіля, зокрема в оповіданні «Чорний дрізд». Окреслено актуальність дослідження, яка зумовлена необхідністю комплексного вивчення цього художнього прийому як ключового елемента мистецького світобачення прозаїка. Використовуючи комплексний методологічний підхід, виділено прийом фрагментарної незавершеності, який – у контексті трансформації традиційного реалістичного наративу – формує фундаментальну основу художньої прози митця. У цьому ключі увагу приділено багатогранним функціям фрагмента крізь призму авторського відображення кризи свідомості, ідентичності та мови. Систематизовано та узагальнено результати літературознавчих досліджень, які вказують на особливості деструктивної, тематичної фрагментарності в прозі письменника. На прикладі оповідання «Чорний дрізд» окреслено можливості фрагмента, котрі, як і в романтичній традиції, поєднують семантичну відкритість із внутрішньою завершеністю, набуваючи нового, екзистенційного значення та символізуючи розпад внутрішнього світу індивідуума в епоху модернізму. Увиразнено способи реалізації авторських концепцій «інший стан» («der andere Zustand») та «поєднання» («die Vereinigung»), які стають центральними в парадигмі образо- та жанротворення Р. Музіля. Підкреслено значення символічних образів (чорний дрізд, соловей, двійник), які функціонують як метафоричні маркери втраченої єдності. Доведено, що ці образи увиразнюють непереборну прірву між уламковою, фрагментованою реальністю й прагненням досягти ідеальної цілісності «Я-особи». Зроблено висновок, що Р. Музіль використовує фрагментарність не тільки як стилістичний прийом, але й як засіб для філософського осмислення кризи особистості в епоху модернізму.