СПЕЦИФІКА ПОНЯТЬ ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНОСТІ ТА АЛЮЗІЇ В ЛІНГВІСТИЦІ ТА ПЕРЕКЛАДОЗНАВСТВІ

Анотація

Статтю присвячено аналізу специфіки понять інтертекстуальності та алюзії в лінгвістиці й перекладознавстві. У сучасній науковій традиції інтертекстуальність визначається як спосіб взаємодії текстів, коли новий текст перебуває в діалозі з попередніми культурними та літературними надбаннями. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю чіткого розмежування понять «інтертекстуальність» і «алюзія», оскільки останні відіграють ключову роль у створенні смислових нашарувань у текстах різних жанрів, а також визначають складність і багатогранність перекладацьких стратегій.Метою статті є розкриття спільних і відмінних рис інтертекстуальності та алюзії, аналіз їх функціонування в художньому тексті й виявлення проблем перекладу алюзивних елементів. Для досягнення мети використано теоретико-методологічний аналіз, порівняльно-описовий метод та інтерпретаційний аналіз перекладацьких рішень. Результати дослідження засвідчили, що інтертекстуальність є багаторівневим явищем, яке охоплює цитати, ремінісценції, алюзії та інші форми взаємодії текстів. Було дано визначення, що інтертекстуальність – це явище «тексту в тексті», коли один текст заснований на інших (через цитати, алюзії, ремінісценції), і читач сприймає зв’язок із попередніми текстами, культурним чи історичним контекстом.Було визначено, що алюзія є окремим проявом інтертекстуальності – це натяк на відомий культурний чи літературний факт, який не подається прямо, а розрахований на фонові знання читача. Також алюзія є специфічним видом інтертекстуальних зв’язків, що ґрунтується на натякові й активізації фонових знань читача. У статті запропоновано класифікацію видів алюзій (літературні, біблійні, міфологічні, історичні, культурологічні, політичні, мовні) та визначено їхні функції (експресивну, інформативну, естетичну, інтертекстуальну, сугестивну, комунікативну, іронічну).Новизна роботи полягає в поєднанні лінгвістичного та перекладознавчого підходів до вивчення алюзії, що дає змогу глибше зрозуміти труднощі її відтворення іншою мовою. Осо- бливу увагу приділено проблемі еквівалентності та адаптації, а також опису компенсатор- них стратегій перекладача.