ОБРАЗ ІНШОГО У ФЕНТЕЗІЙНОМУ РОМАНІ ПЕРШИХ ДЕСЯТИЛІТЬ ХХІ СТ.: МАСКИ І РОЛІ

Анотація

Послідовне зростання ролі Іншого у фентезійній прозі ХХІ ст. зумовлено підвищеною увагою до нього літературного процесу і новою конфігурацією базового фентезійного конфлікту. Нові ролі й маски Іншості тут інстальовані, зокрема, в соціокультурний, національний, віртуально-історичний, гендерний дискурси та імітацію релігійного. Причини популярності й характер реалізації, еволюції постаті Іншого у фентезі 2000–2020 рр. об’єктом дослідження не ставали, попри очевидну актуальність проблеми. Метою статті є вперше визначити ключові параметри, вектори сюжетних ролей і масок Іншого в корпусі фентезійного метажанру перших десятиліть ХХІ ст. Ключовими при цьому є висвітлення логіки розвитку концепту Іншого в сучасному фентезійному полі та супровідних тематичних парадоксів проблеми (переваги як слабкості тощо), мотивування явища Іншості другого ступеня у зв’язку з інтенсивною гетерогенізацією відповідних тематичних кластерів метажанру, а також аналіз впливу екстрамистецьких факторів на трансформацію спектру Іншості у фентезі сьогодення. Паралельно з тенденцією виділення категорії суб’єктної межі концепт Іншого у фентезійному мистецтві ХХІ ст. тяжіє до граничності, дистанційованості (як імморальності), парадоксальності та часом виражає парадокс сполучення сили і слабкості у сприйманні оточенням. Помітне місце в контексті розмови про Іншість у сучасному фентезі належить гендеру, варіативно простежуваному у фемінній площині. Базовим елементом параметр Іншості є у фентезійній рецепції соціокультурних подій і геопоетики, а також у синтетичних сюжетно-образних конструктах метажанру (як «дім дивних дітей»). Подібні синтетичні конструкти отримують у процесі подальшого функціонування додаткові художні властивості, етичні маркери і також характеризуються амплітудою інтерпретації. Означена проблематика заслуговує на подальше комплексне вивчення, котре дасть змогу глибше осягнути закономірності розвитку фентезійного мистецтва ХХІ ст.