ФУНКЦІЮВАННЯ ПЕРФОРМАТИВНИХ КОМУНІКАТИВНИХ АКТІВ В УКРАЇНСЬКОМУ ЕПІСТОЛЯРІЇ

Анотація

У пропонованій роботі окреслено специфіку функціювання перформативних висловлювань в українському епістолярії. Зацікавлення означеною проблематикою пояснюється тим, що перформативні акти як складники епістолярного тексту в контексті репрезентації комунікативної взаємодії адресантів у вітчизняному мовознавстві наразі цілісно не вивчалися. У статті перформатив досліджується як структурно-змістова компонента епістолярного дискурсу, зокрема розглядається семантика й комунікативно-прагматичні властивості перформативних актів у письменницькому листуванні. Досягнення мети сприяло подальшій систематизації та узагальненню текстового матеріалу й наукових студій, які визначають жанрово-стилістичну, структурно-типологічну та комунікативно-прагматичну специфіку різних типів текстів. У сучасній лінгвоукраїністиці перформатив дефінують як висловлення, еквівалентне дії, вчинку. Канонічна перформативна модель містить такі складники: займенник Я + предикат, виражений дієсловом із значенням мовленнєвої дії у формі 1-ї особи однини теперішнього часу дійсного способу активного стану + пропозиційна частина висловлення – семантична структура, яка репрезентує певні факти дійсності, дотичні до ситуації спілкування. Спостереження над епістолярним дискурсом дають змогу зробити узагальнення, що лист містить описово-інформативну й перформативну частини. Це уможливлює трактувати окремий тип листування як зв’язне комунікативне утворення, головним компонентом якого є перформативне висловлювання або їх група, що виконують прагматично-інформативну функцію. Авторкою виявлено й класифіковано найуживаніші типи перформативів в епістолярному дискурсі, котрі виступають важливим засобом комунікативного впливу на адресата. Зокрема, це перформативні акти повідомлення, твердження, прохання, мовленнєвих ритуалів, відмови, відчуження, наказу, пропозиції, поради, обіцянки, гарантії, оцінки. Подібні дослідження поглиблюють вивчення мовних одиниць у контексті комунікативно-прагматичного аналізу національного дискурсу і мають подальшу перспективу в лінгвоукраїністиці.