СОЦІОПАТИЧНИЙ ШЕРЛОК, ГАЛЮЦИНОГЕННИЙ СОБАКА БАСКЕРВІЛІВ: АДАПТАЦІЇ КЛАСИЧНОГО ДЕТЕКТИВНОГО СЮЖЕТУ ДЛЯ ТЕЛЕБАЧЕННЯ

Анотація

Повість Артура Конан Дойля “Собака Баскервілів” є однією з класичних детективних історій, яку багато разів адаптували для кіно й телебачення починаючи з 1914 року. Адаптації 2010-х років: британський телесеріал “Шерлок” та американський телесеріал “Елементарно” – є рімейками літературного першоджерела, що презентують ультрасучасний світ, сповнений новітніх технологій. Образ Шерлока Голмса в цих адаптаціях є девіантним, що відповідає сучасним трендам популярної культури. Адаптації повісті “Собака Баскервілів” у цих серіалах модифікує жанр готичного детективу в бік містичного трилера, кримінальної драми та конспірологічного детективу. Телевізійні версії виражають фобії сучасної людини перед військовими технологіями, генетичними модифікаціями, винаходами, які можуть потрапити до рук аморальної людини і стати знаряддями злочину. Розслідування приводить Шерлока Голмса та його помічника до секретної військової бази або таємної лабораторії інноваційного фонду, що працює на замовлення військових. Сам готичний монстр – собака Баскервілів – набуває галюциногенної природи. В адаптаціях використовуються сюжетні лінії, система персонажів оригінального літературного тексту, проте їхні функції та характеристики постають у зміненій формі. Елементи готики стосуються небезпечної місцевості чи засекреченого об’єкта, будинку чи бази. Сюжетна лінія, пов’язана з прагматичним мотивом злочину, залишається практично незмінною. В обох адаптаціях наявна додаткова сюжетна лінія, яка гуманізує образ Шерлока Голмса, пом’якшує його раціональну природу та ексцентричні навички. Проте в сучасних рімейках відсутня любовна лінія, як в оригінальному тексті повісті. Телевізійні адаптації “Собаки Баскервілів” 2010-х років доводять пластичність сюжету класичного детективу Артура Конан Дойля, який зберігає психологічні та моральні колізії, локальний колорит та інтригу.