ФРАНСУА ВІЙОН – ВІКТОР ДОМОНТОВИЧ: МІЖ НОВИМ І МИНУЛИМ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.31494/2412-933X-2019-1-8-111-117

Ключові слова:

Віктор Домонтович, Франсуа Війон, митець, криза, суспільство.

Анотація

У статті досліджується повість Віктора Домонтовича «Франсуа Війон». Текст розглядається крізь призму інтелектуальних пошуків Петрова-Бера у царині філософських та історіософських досліджень. Встановлено, що жанр белетризованої біографії письменник використовує як форму для філософських міркувань про кризи в суспільстві і проблему митця. Проблема митця і суспільства автором переосмислюється не просто крізь призму кризи віків, письменник здійснює зіставлення переходу від Середньовіччя до нових часів і зміни в суспільстві на переломі ХІХ–ХХ ст. Образ Франсуа Війона постає завдяки авторському художньому втіленню низки гострих проблем: поет і суспільство, кохання і гроші, розпуста і тілесність, святість і гріховність, талант і продажність, життя і смерть тощо. Руйнування образу Мадонни-музи, бажаної і недосяжної, є знищенням ідеалів митця, його власного «Я», це шлях, що веде до відмови від ідеалів, і почасти уможливлює для читача розуміння трагічності постаті Франсуа Війона. Віктор Домонтович, послуговуючись образом поета давніх часів, проектує зміни, які в ньому відбуваються під впливом кризи суспільної і особистої, на людину початку ХХ ст. Таким чином автор переосмислює і світ, і людину епохи змін, зокрема людину творчу. При цьому у творі Віктора Домонтовича Франсуа-поет поступається першістю Франсуа-втіленню епохи. Боротьба з самим собою, відмова від шляху умовностей і заборон призводить до появи Франсуа-злочинця, порушника норм суспільної моралі. Талант – це те, що залишається у митця, попри зміни соціального статусу, імені й поведінки. Автором переосмислюються поняття віри і святості, гріха й покари в часи, коли нівелюються інші цінності, окрім влади грошей. У цьому контексті розглянуто і образи священиків у перехідні епохи, роль релігії та церкви. Однією з ключових постатей у житті Війона змальовано метра Гільйома, який виховував хлопчика молитвами у замкненому просторі: сад-церква-цвинтар. Бунт юнака співпадає з виходом зі звичного простору і кризою переконань.

Посилання

Агеєва В. Дзеркала й задзеркалля Віктора Домонтович/ Віра Агеєва // Домонтович Віктор. Самотній мандрівник простує по самотній дорозі (Романізовані біографії. Оповідання, роман). – К., 2012. – С. 1–19.

Домонтович В. Проза: В 3-х т. / ред. й супр. ст. Ю. Шевельова. [Мюнхен] : Сучасність. Т. 3. – 558 с.

Павличко С. Теорія літератури / Передм/ Марії Зубрицької. – К.: видавництво Соломії Павличко «Основи», 2002. – 679 с.

Шевельов Ю. Шостий у ґроні // Домонтович В. Проза: В 3 т. – Нью-Йорк: Сучасність, 1988. – T 3. – C. 505–556.

Шерех Ю. Віктор Петров, як я його бачив // Юрій Шерех. Пороги і запоріжжя. Література. Мистецтво. Ідеологія: В 3 т. – Харків, 1998. – T. 2. – C. 88–96.

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-05-16