ОСОБЛИВІСТІ ЮРИДИЧНОГО ПЕРЕКЛАДУ

Анотація

Соціально-політична роль перекладу / інтерпретації, ймовірно, найбільш відчутно відчувалася в 20-х – 21-му століттях, коли вона забезпечувала поширення політичних (доктринальних) ідей, соціальних, юридичних та політичних знань у різних галузях науки. Взаємодія різних країн висуває нові вимоги, які зумовлені необхідністю професійної підготовки майбутніх фахівців-перекладачів. Головною метою правової комунікації є визначення умов, які обов'язкові для виконання обома сторонами. Найбільш загальна функція стилю юридичних документів зумовлює певні його особливості. Найбільш помітними з усіх синтаксичних ознак є композиційні закономірності варіантів юридичної документації. Загальний код юридичного перекладу потрапляє в систему субкодів, кожна з яких характеризується власною термінологічною номенклатурою, власною композиційною формою, власною різноманітністю синтаксичних домовленостей. Але інтегруючі риси всіх цих підкодів, що випливають із загальної мети угоди між сторонами, залишаються такими: 1. умовність вираження; 2. відсутність будь-якої емоційності; 3. закодований характер мови; символи і 4. загальний синтаксичний режим комбінування декількох висловлювань в одне речення. Найбільш вражаючою особливістю є спеціальна система юридичних кліше, термінів і сукупності юридичних виразів. Перекладачу дозволяється вдаватися до опису або інтерпретації, лише у випадку, якщо «прямий переклад» неможливий. Подібність у структурі зберігається щодо найменших сегментів вихідного документа (мови учасника процесу).