Національна ідея в контексті масового й елітарного (шевченкознавча есеїстика Євгена Маланюка в науковій концепції Григорія Клочека)

Анотація

У статті розглядається методологія літературно-критичних та культурологічних практик Є. Маланюка “монографічного портретування” постаті Тараса Шевченка, що є актуальним за нових суспільно-політичних обставин. Помітну роль у становленні вітчизняного маланюкознавства відіграла Кіровоградщина. Л. Куценком і Г. Клочеком активізуються маланюкознавчі дослідження, у тому числі й літературно-критична шевченкіана митця. Отож, метою статті є огляд наукової концепції Г. Клочека, що актуалізується, своєю чергою, поєднанням академізму з активним публіцистичним реагуванням на “злобу дня”. Концепція Г. Клочека розгортається в потрактуванні енергетичної напруги Шевченкових творів, суть котрої є: “семантична невичерпальність, органічність і природність стилю, надзвичайна інформативна щільність” (Тут і далі марковано нами – Т. Я.). Звідси постають провідні аспекти шевченкознавчих розвідок Г. Клочека: розвінчання соцреалістичних стереотипів сприймання особистості й доробку Кобзаря, національно-державницький підхід до осмислення його феномена, глибинне дослідження художньої майстерності мистецького спадку Тараса Шевченка. Науковець визначає концепти, на яких базується шевченкологія Є. Маланюка: універсальний чинник художності (“життєдайнотворча правда нації”) і Шевченкова національна ідея. Г. Клочек аналізує активно варійовані Є. Маланюком складники зазначених концептів і пропонує на розгляд сучасників “каркас” Маланюкової шевченкіани, зробленої, на переконання дослідника, “на виріст для всього нашого шевченкознавства”: “монолітність”, “вулканічна” енергія Шевченкового слова, “месіанство”, “живий Шевченко” На переконання Г. Клочека, реальною перспективою сучасного українського шевченкознавства має стати завершення будови, “каркас” котрої створив Є. Маланюк, що повинно “відбутися шляхом поглибленої інтерпретації окремих творів Шевченка”.