Втрачене / невтрачене покоління : Ернест Хемінгуей – шістдесятництво – майдан – гібридна війна
DOI:
https://doi.org/10.31494/2412-933Х-2018-1-7-163-180Ключові слова:
Е. Хемінгуей, особистість, особа, ментальність, поезія, література.Анотація
Ернест Хемінгуей ніколи не був в Україні. Та й не існувало за його життя держави Україна, натомість був Радянський Союз, де письменник також ніколи не був, хоча й підтримував політику останнього у Другій Світовій війні. Тобто, виступав проти гітлеризму. Та його твори давно перетнули всі територіальні межі. Навіть більше того. На сьогодні ім’я письменника настільки ж актуальне, наскільки була популярність митця за його життя. Спробуємо розібратися, яка ж роль відводиться Хемінгуеєві в українському естеблишменті? Сьогодні, коли Україна втягнена у стадію війни, яка отримала назву Гібридної, місце письменника, його слово особливо значимі. У статті автор зосередила свою увагу на ментальності українців, яка особливо яскраво увиразнилася під час Революції Гідності та Гібридної війни на Сході України. Простежуючи твори Е. Хемінгуея, а також інших знакових авторів зарубіжної класики часів 2-ої Світової війни, української публіцистики останніх років, періодики, автор, співмірюючи їх, зосереджує увагу на сплескові патріотичності, на піднесенні ролі звичайного українця, особливо в умовах неоголошеної війни. Особливим мірилом патріотизму й незламності є творчість і кредо письменників-шістдесятників, які є феноменом незламності, непідкупності, невмирущості духу. Багато хто з них писав у шухляду, проте їхня творчість як документ доби, свідчить наочним прикладом мужньої позиції авторів. Робиться спроба дослідження еволюції особи, пробудженню гідності якої шістдесятники особливо сприяли, засвідчивши своє кредо – лишатися Людиною за будь-яких обставин. За спогадами В. Коротича “письменників зобов’язували створювати позитивного героя, художники зображували чудо-богатирів, кінофільми відтворювали їх на екрані. Шеренгами йшли від нас у вигадане майбутнє Павки Корчагіни, продукти і жертви жорстокого соціального експерименту. Але творилися й інші, справжні книги. Вони й вижили – всупереч системі, створені не завдяки, а з точністю до навпаки соціалізму – ранній Тичина, Мандельштам, Воронько. Ласкава, на поверхню, державна машина сортувала і тим часом безжально перемелювала навіть найбільш догідливих, – тих вигадників, хто зумів без дозволу щось зрозуміти, відсилала на нари ще вчорашніх своїх героїв, які вжахнулися й прозріли, реальних свідків будівництва заводів і каналів руками рабів із концтаборів. Автор називає їх твори як документи історичної правди”.
Посилання
Гончар О. Щоденники : [в 3-х т.] / Гончар О. – К.: Веселка, 2004. – Т.3. – С.457 – 458.
Жулинський М. Слово і доля: Навч. посібник / Жулинський М. – К. : А.С.К., 2002. – 640 с.: іл.
Історія української літератури ХХ століття: В 2 кн. – Кн.2: Ч.2: 1960 –1990-і рр. – К.: Либідь, 1995. – С.29.
Касян Л. “Спогади і роздуми на фінішній прямій” Івана Дзюби в контексті автобіографічно-мемуарного дискурсу українських шістдесятників / Касян Л.- Слово і час. – №7. – 2013. – С. 55.
Кравчук Л. Маємо те, що маємо. Спогади і роздуми / Кравчук Л. М. – К.: Століття, 2002. – 392 с.
Лебединцева Н. Поезія 90-х: новий рівень усвідомлення / Лебединцева Н. – Слово і час. – 2000. – № 10. – С. 41 – 45.
Маленький І. Неосвячений храм майбутнього: “Обітована” Івана Козаченка / Маленький І.- Слово і час. – 2005. – №4. – С. 38 – 42.
Мойсеїв І. Післямова (Природа Духу) // Кульська І., Мойсеїв І. Щоденники ХХ-го століття: Першодруки з фондів Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України; Невідомий театр авангарду; Конспіративна “захалявна”; Недрукабельна творчість / Мойсеїв І. – К.: Самміт-Книга, 2013. – 352 с.; іл.
Наєнко М.К. “Потепління” в 60-х роках і спроба чергового відродження науки про літературу наприкінці 80-х років // Наєнко М. Історія українського літературознавства / Наєнко М.К. – К., 2001. – С. 266 – 318. – [С. 336].
Поезія Радянської України ( 1981 – 1985): Бібліогр. покажч. /Упоряд.: Рева Н.М., Рева Л.Г.; Добр. т-во любителів кн. Укр. РСР / Рева Н.М., Рева Л.Г. – К., 1987. – 164 с.
Рева Л. Спроба біографічного дискурсу Віталія Коротича – письменника та публіциста // Світова література на перехресті культур і цивілізацій: Збірник наук. праць: Вип. 7. – Част. ІІ / Рева Л. – Сімферополь: Кримський Архів, 2013. – 368 с. – [С. 251 – 265]. [in Ukrainian].
Рева Л. Українська літературна біографіка: Досвід та філософія шістдесятників // Мова і культура: Наук. ж-л. – К.: Видавн. дім Дмитра Бураго, 2014. – Вип. 17. –Т. VI (174) / Рева Л. – 336 с. – [С. 29 – 30].
Рева Л.Франція – Делон – Україна: особа в мистецтві та творчості // Информационный вестник Форума русистов Украины: Вып. 16: «Русистика: синтетическая наука или форма идеологии / Рева Л. – Симферополь: Крымский архив, 2013. – 356 с. – [С. 318 – 327].
Сізова К. Людина у дзеркалі літератури: Трансформація принципів портретування в українській прозі ХІХ – поч. ХХ ст.: монографія / Сізова К. – К.: Наша культура і наука, 2010. – 356 с.
Тарнашинська Л. Екзистенціально-аксіологічна модель бути / здаватися як дихотомічне поле самопрезентації шісдесятників / Тарнашинська Л. – Слово і час. – 2013. – № 3. – С. 35.
Тарнашинська Л. Українське шістдесятництво в “духовній ситуації” своєї доби: синергетичний вимір / Тарнашинська Л. – Слово і час. – 2012. – № 3. – С.23.
Чижевський Д. Ґегель у Росії // Чижевський Д. Філософські твори: У 4 т.– К.: Смолоскип, 2005 /Чижевський Д. – Т.4. – VIII + 376 с.
Шерех Ю. Третя сторожа. Література. Мистецтво. Ідеологія / Шерех Ю. – К.: Дніпро, 1993. – 590 с.
