«БУНТАРІ ТА ПОРУШНИКИ МОРАЛІ»: РУХ ПРЕРАФАЕЛІТІВ ЯК АНДЕГРАУНД ВІКТОРІАНСТВА

Анотація

У статті з’ясовано історичний і культурологічний контекст зародження, становлення та поширення руху пререфаелітів як андеграундного мистецтва у вікторіанській Англії ХІХ століття. Встановлено градацію ступеня приналежності до братства: «старші» та «молодші» власне прерафаеліти, художники кола прерафаелітів і послідовники. Увагу дослідження зосереджено саме на «старших братчиках», засновниках та ідеологах товариства. Розглянуто перші роботи Данте Габріеля Россетті (1828–1882), Вільяма Холмана Ханта (1827–1910) та Джона Еверетта Мілле (1829–1896). З’ясовано теоретичні настанови новітньої прерафаелістської естетики та простежено її витоки у працях Джона Раскіна (1819–1900) та творчості «назарейців»: Йогана Фрідріха Овербека (1789–1869) та Франца Пфорра (1788–1812). На основі аналізу образотворчих полотен першої виставки означених авторів узагальнено специфіку авторського зображення, зокрема, йдеться про технологію малювання по сирому білому ґрунту, що надавала картинам ефект «світла зсередини», настанову відтворення природи до найдрібніших деталей, що виражалося в переважній роботі на пленері, прочитання біблійної тематики в реалістичному ключі вікторіанської дійсності. Означено протистояння братства прерафаелітів та ортодоксальної школи англійського академічного живопису та ширше за все вікторіанського суспільства в розрізі моральності / аморальності запропонованих новітніх ідей. Окреслено роль Чарльза Діккенса (1812–1870) та його розгромної статті у створенні патової ситуації для братства, що спонукало художників до нових мистецьких пошуків та еволюції ідей, які врешті стали ґрунтом для зміни художньої парадигми всього світового мистецтва наприкінці ХІХ століття.