РОЛЬ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ У ВИВЧЕННІ МОДЕРНИХ ТВОРІВ (НА МАТЕРІАЛІ НОВЕЛИ М. КОЦЮБИНСЬКОГО «INTERMEZZO»)

Анотація

У розвідці запропонований один із багатьох можливих варіантів інтерпретації знакового твору класика української імпресіоністичної літератури – новели «Intermezzo» Михайла Коцюбинського. Дослідницею зауважено, що в основу новели покладено три системи: «людина і суспільство», «людина і природа», «людина і людина». Відповідно архітектоніка твору членується на три частини. Для першої і третьої характерна монолітність, для другої – фрагментарність (серед численних образів поля: пшениця, овес, льон, гречка, волошки, жайворонок, зозуля тощо – центральне місце посідає образ Сонця). Подібно до форми симфонії чи сонати в «Intermezzo» перша і третя частина контрастують із другою. Із цими музичними жанрами новелу М. Коцюбинського споріднює і темп: за своїм характером крайні частини наближаються до алегро (швидко), центральна – до адажіо (повільно). У першій і третій частинах новели зображено стосунки особи з іншими персонажами. За характером вони енерговитратні, натомість перерва в цьому спілкуванні, яку герой провів на лоні природи, підключила його до енергетичних ресурсів, змінила проблемний стан на бажаний, наснажила на подальші взаємини. Спостережено, що епізоди твору різняться і стилістично: природа першої і третьої частин експресіоністична, другої – імпресіоністична. Кризові життєві ситуації, стреси, деструктивний характер спілкуванням з іншими людьми привели персонажа новели до межі психічного розладу. Його психологічний стан близький до переживань людини з картини Е. Мунка «Крик» (знакового для експресіонізму твору). Натомість перебування героя М. Коцюбинського на природі принесло позитивні зміни, сприяло подоланню психотравми, відновило внутрішній спокій. Зорові, слухові, дотикові образи імпресіоністичного пейзажу створюють гармонійний образ світу. Він здійснює цілющий вплив на персонажа новели «Intermezzo», відроджує його, формуючи настрій душевної рівноваги. У роботі проаналізована порушена письменником-психологом проблема взаємин особи з іншими людьми і з природним середовищем: руйнівний вплив на внутрішній стан особистості деструктивних суспільних факторів та відновлюваний – природного довкілля.