КЛАТЕРИНГ ТА ЗАЇКАННЯ: ДИФЕРЕНЦІЙНІ ОЗНАКИ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.31494/2412-9208-2023-1-3-166-175

Ключові слова:

полтерн, баттаризм, заїкання, клатеринг, несудомні порушення мовлення, логопедія, терапія мовлення.

Анотація

Стаття присвячена дослідженню клатерингу та його відмінностей від заїкання. Донедавна клатеринг розглядали як прояв неврозоподібного заїкання. Навіть сьогодні клатеринг вважається маловивченим порушенням та є предметом міжнародних наукових дискусій. У публікації окреслено історію вивчення клатерингу, типові ознаки, причини, мовленнєва й немовленнєва симптоматика порушення. Подано типи клатерингу, описано відмінності клатерингу та заїкання. Окреслені способи діагностики цього мовленнєвого порушення та базові напрямки корекційної роботи. Зараз тривають інтенсивні дослідження в галузі диференційного вивчення розладів темпу, ритму та плавності мовлення несудомного та судомного характеру. Потребує подальшого дослідження вивчення розладів плавності мовлення несудомного типу. У вітчизняній логопедії до розладів темпу, ритму та плавності мовлення зазвичай відносять такі порушення, як тахілалія, брадилалія та заїкання. За кордоном до порушень темпо-ритмічної організації мовлення зазвичай відносять ще й клатеринг. У розумінні механізму цього мовленнєвого порушення також багато «білих плям». Вважається, що клатеринг є частиною загальної дезорганізації психомоторного розвитку – рухової активності, поведінкової сфери, мовленнєвої комунікації. Це свідчить про порушення діяльності стріопалідарної системи та регулювального впливу кіркових відділів ЦНС. Його найчастіше діагностують у хлопчиків у віці 7– 8 років, іноді в кількох поколінь однієї родини. Якщо порушення виявлено досить рано, мовленнєвий прогноз загалом сприятливий. Корекційна робота при клатерингові ведеться логопедом за кількома напрямками: нормалізація темпу мовлення, поліпшення мовленнєвих навичок та вдосконалення артикуляційної моторики. Оскільки клатеринг є комунікативним порушенням, це негативно впливає на якість спілкування з оточенням, успішність осіб із клатерингом у навчанні, вибір професії. Людина з клатерингом не може в момент мовлення визначити на слух, правильно вона говорить чи ні, тому і діти, і дорослі не усвідомлюють своє мовленнєве порушення, що ускладнює діагностику.

Посилання

Іванова Т. І., Кваша Т. І. Корекція заїкання. Київ : Шкільний світ, 2015. 136 с.

Белякова Е. А. Дьякова Л. И. Заикание : учебник для студентов. Москва : Академия, 2003. 207 с.

Кочергина В. С. Брадилалия, тахилалия, спотыкание. Расстройства речи у детей и подростков. Москва, 1969. С. 214–226.

Сикорский И. А. О заикании. Санкт-Петербург : Издательство Карла Рикера, 1889. 188 с.

Филатова Ю. О. Клаттеринг : монография. Москва : Прометей, 2005. 112 с.

Филатова Ю. О. Заикание и клаттеринг как сходные явления в дезорганизации ритмических процессов, обеспечивающих речь. Заикание: проблемы теории и практики. Коллективная монография. Москва : Национальный книжный центр, 2016. С. 61–72.

Daly D. The Source for Stuttering and Cluttering. East Moline. IL: LinguiSystems, 1996. Р. 34–40.

Yvonne van Zaalen. Differential diagnostics between cluttering, stuttering and speech impairment related to learning disability. Journal of Fluency Disorders Volume 34, Issue 3, September 2009, P. 137–154.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-02-28