ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ УСВІДОМЛЕНОГО БАТЬКІВСТВА МОЛОДІ

Анотація

У статті розкрито сутність проблеми формування усвідомленого батьківства молоді, а саме представлено зміст, охарактеризовано структурні компоненти зазначеного феномена (ціннісні орієнтації подружньої пари (сімейні цінності); батьківські установки та сподівання; батьківське ставлення; батьківські почуття; батьківські позиції; батьківська відповідальність; стиль сімейного виховання). Визначено такі аспекти цього процесу, як посилення дорослого «Я» молодої людини за умови інтеграції; відмова від батьківської моделі існування сім’ї і свого дитячого «Я» (дати можливість собі подорослішати); розвиток довірливих стосунків до власних емоційно-поведінкових проявів і здатності до керування ними; вплив особистісних смислів, системи цінностей на усвідомлення можливих життєвих сценаріїв. Зазначено, що оптимізація змісту і динаміки розвитку батьківської сфери повинна включати такі моменти: усвідомлення себе як батька; побудову власної батьківської позиції; зміну ставлення до дитини – від усвідомлення себе і дитини як єдиної системи, до визнання дитини як окремої особистості, яка наділена власною суб’єктивністю; побудову системи спілкування з нею. Наголошено на тому, що психолого-педагогічними умовами виступають створення рефлексивного середовища, яке сприяє розвитку рефлексивної здібності, оптимізація змісту і динаміки розвитку батьківської сфери, сприятливого психологічного клімату в сім’ї для розкриття емоційного, інтелектуального і соціального потенціалу, з урахуванням індивідуальних і вікових особливостей дитини, профілактики порушень розвитку і девіацій у поведінці та повсякденній діяльності всіх членів родини, врахування батьками знань про своїх дітей, їх позитивні і негативні сторони, особистий приклад батьків, їх авторитет, характер стосунків у сім'ї, спільна діяльність, розумне спілкування, організація моделюючого середовища, оскільки саме в ньому можливе переосмислення засобів вирішення проблеми, побудова своєї сім’ї на основі індивідуальних потреб і відповідно до індивідуального напрямку розвитку, використання таких методик освіти, в яких акцентується увага не на змісті, а на способах організації ефективної діяльності.