ФОРМУВАННЯ ТРАНСФЕРНИХ НАВИЧОК ПРОГРАМУВАННЯ СТУДЕНТІВ

Анотація

Статтю присвячено дослідженню проблем формування трансферних навичок програмування студентів під час переходу між мовами програмування, зокрема від статично типізованих до динамічно типізованих мов. Особливу увагу приділено впливу попереднього програмістського досвіду на засвоєння Python, проявам позитивного та негативного трансферу, а також труднощам адаптації способів розв’язання задач до синтаксичних, типізаційних і концептуальних особливостей нової мови. Метою дослідження є визначення особливостей формування трансферних навичок програмування студентів під час переходу між мовами програмування та обґрунтування підходів до подолання негативного трансферу. Проаналізовано перенесення алгоритмічних і програмістських знань між статично та динамічно типізованими мовами, визначено основні труднощі адаптації студентів і прояви механічного перенесення попередніх способів програмування, а також недостатнє використання специфічних можливостей Python. Проведений аналіз показав, що ефективний перехід між мовами програмування не може зводитися до засвоєння нового синтаксису та механічного відтворення вже відомих алгоритмів. Встановлено, що сформовані раніше програмістські моделі можуть як прискорювати процес навчання, так і створювати перешкоди для опанування специфіки нової мови. Зокрема, студенти часто зберігають способи мислення та реалізації задач, характерні для статично типізованих мов, що проявляється у недостатньому застосуванні вбудованих функцій і високорівневих конструкцій та ігноруванні ідіоматичних засобів Python. Зроблено висновок, що формування якісних трансферних навичок має передбачати не механічне перенесення програмістських знань, а їх адаптацію до концептуальних, типізаційних, синтаксичних та ідіоматичних особливостей нової мови. Такий підхід сприяє формуванню гнучкого програмістського мислення та підвищує готовність студентів до подальшого самостійного опанування нових мов і технологій