ПЕДАГОГІЧНА ОРТОБІОТИКА ЯК СКЛАДНИК ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ

Анотація

Здоров'я для людини як живої істоти має бути абсолютною, природною життєвою цінністю, адже від його рівня залежить задоволення практично всіх потреб, якість і тривалість життя. Тільки здоровий, життєво активний організм здатний на повну і якісну взаємодію індивіда з зовнішнім середовищем: зі світом природи і соціальними умовами існування. Однак останнім часом у сучасному українському суспільстві спостерігається стрімке погіршення здоров’я громадян, дітей, молоді, що зумовлює пошуки нових способів здоров’язбереження та відповідального ставлення до власного індивідуального здоров’я як цінності. У зв’язку з цим актуальною проблемою є підвищення професійної компетентності педагога шляхом використання ідей ортобіотики. Адже для вчителя є важливим не лише набуття знань, вмінь і навичок піклуватися й усвідомленно ставитися до власного індивідуального здоров’я, а й навчити цьому учнів. При цьому могутнім механізмом є особистий приклад. Ортобіотика як наука про самозбереження здоров’я людини пропонує особистості засоби практичного оволодіння технікою збереження власного здоров’я (фізичного, психічного, розумового та духовного) задля продовження продуктивного, якісного, оптимістичного людського життя якомога довше. Саме педагогічна ортобіотика повинна знайти своє місце в змісті професійної освіти, метою якої є формування саногенного мислення, шляхом відпрацювання особистої стратегії здоров’язбережувальної поведінки, опанування низкою методик задля запобігання та подолання тих ситуацій та станів, що несуть загрозу для особистого здоров’я вчителя та колективу (педагогічного і учнівського) в цілому. Мета дослідження полягає у вивченні сутності й значення ортобіотики як здоров’язберігаючої технології довголітньої працездатності, уявлень про неї в студентів педагогічного університету – майбутніх учителів. Результати педагогічної діагностики показали, що багато студентів не мають достатніх знань з ортобіотики, а їх поточний стан здоров’я потребує корекції. Це свідчить про те, що не вистачає професійної підготовки і навичок здоров’язбереження в майбутніх учителів, недостатня вмотивованість їх на підвищення рівня культури здоров’я. Отже, необхідно збагатити зміст професійно-практичної підготовки майбутніх фахівців здоров’язберігаючими технологіями і більше уваги приділяти формуванню культури власного здоров’я, вмотивованості до дотримання здорового способу життя.