ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ МИСЛЕННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Анотація

Останніми роками у початковій освіті відбуваються інтенсивні зміни, які спрямовані на творчий розвиток особистості, її креативне нестандартне мислення, вимагають постійного вдосконалення і оновлення організаційних форм, змісту освіти, застосування інноваційних технологій, які спрямовані на підвищення результативності навчання. Мислення є одним із складних пізнавальних феноменів, притаманних людині. Мислення має вагоме значення у пізнанні навколишнього світу. Мислення на відміну від сприйняття виходить за межі даних, одержаних органами чуття, розширює межі пізнання. На основі сенсорної інформації завдяки мисленню людина робить певні теоретичні й практичні висновки. Мислення відрізняється від інших психологічних процесів тим, що для нього характерна наявність проблемної ситуації, завдання, яке треба вирішити або встановити причинно-наслідкові зв’язки між предметами, об’єктами, процесами і явищами, а також обов’язковою є активна зміна умов, у яких ці завдання задаються. Навчання у початковій школі – це захоплюючий процес, який сприяє загальному розвитку дитини молодшого шкільного віку, є важливою складовою, яка стимулює формування особистості. Для розвитку різних операцій мислення здобувачів освіти необхідним є створення умов, які сприяють оптимізації освітнього процесу засобами різних форм, методів і прийомів навчально-виховної діяльності. Мисленнєва діяльність учнів є однією з основоположних проблем теорії і методики початкової освіти. Чимало літературних джерел розкривають особливості мислення та його розвиток, бо воно є одним із важливих процесів існування особистості у навколишньому світі. Мислення людини дає можливості глибше й ширше пізнати світ, відносини між людьми, зв’язки людини з навколишніми предметами, явищами, пізнати особливості психіки. Мислення як процес вивчається психологією, педагогікою, біологією, кібернетикою, філософією та іншими науками. Вчені розглядають різні проблеми і види мислення, розробляють відповідну систему спеціальних понять, створюють теорії мислення, які розширюють знання людей про означений процес особистості, дозволяють глибше зазирнути у мисленнєвий процес. Творче, нестандартне, креативне, критичне мислення з психологічної точки зору розглядають дослідники у двох аспектах: як психічний процес створення чогось нового і як сукупність властивостей особистості, які сприяють її залученню у цей процес. Тут особливе значення відіграє самостійне мислення школяра, оскільки у процесі пошукової, дослідницької, проблемної, творчої або проєктної діяльності найбільш яскраво виявляється індивідуальність дитини, її знання, вміння, інтуїція, прослідковується зв’язок її рухової активності, ініціативності та самостійності.