СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗВУКОНАСЛІДУВАНЬ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32782/2412-933X/2024-XX-7

Ключові слова:

звуконаслідування, лексема, ономатопи, семантика, структура

Анотація

У статті розглянуто звуконаслідування (ономатопи) – слова, що відтворюють звуки реального навколишнього життя. Зокрема, досліджено структуру та семантику звуконаслідувальних слів української мови на матеріалі творів сучасної української письменниці Люко Дашвар, яка майстерно віддзеркалює реальну мовну ситуацію в суспільстві. Традиційно в лінгвістиці звуконаслідувальні слова мають статус слова. Їх розглядають або як окрему групу вигуків, або як слова, що стоять поряд із ними, але не входять до їхнього складу. У дослідженні обґрунтовано доцільність розгляду ономатопів як окремої групи слів, оскільки, на відміну від вигуків, вони не мають ніякого зв’язку зі світом мовця, з його емоціями, почуттями та волевиявленнями. Виділено семантичні групи звуконаслідувальних слів, проаналізовано їх функціювання в художньому творі. Звернено увагу на тяжіння значної кількості ономатопів до полісемії, їхню здатність уживатися у складі метафор. Виявлено синонімічні ряди звуконаслідувальних слів, з’ясовано стилістичне маркування ономатопів. Доведено, що за допомогою звуконаслідувальних слів можна не тільки відтворити момент звучання, а й змалювати цілу звукову картину, передати різноманітні звуки довкілля, їхню мелодійність, гучність, ритмічність, повторюваність тощо. Потужним експресивним засобом мови є редупліковані форми звуконаслідувальних слів. Повторення певних звукосполучень в ономатопах або графічне подовження голосних демонструють інтенсивність і тривалість звучання. Такі лексичні одиниці є зрозумілими, яскравими, вони ніби додають висловленню звукових ефектів, що значно увиразнюють мову художнього твору. Зроблено висновки, що звуконаслідування використовують у художніх текстах як додатковий засіб звукової виразності, але у творчості Люко Дашвар вони не тільки виступають виразниками звукової ознаки дії чи самої дії, але й завдяки майстерності авторки через звукообраз дії репрезентують саме явище, яскраво, виразно, подекуди емоційно відбиваючи реалії навколишнього життя.

Посилання

Вихованець І. Р., Городенська К. Г. Теоретична морфологія української мови ; за ред. І. Р. Вихованця. Київ : Пульсари, 2004. 398 с.

Мацько Л. І. Стилістичні функції звуконаслідувальних слів. Культура слова : Республ. міжвід. збірник. Вип. 22. С. 35–39.

Словник української мови у 20 томах онлайн. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://1677.slovaronline.com.

Словник української мови: в 11 томах / за ред. І. К. Білодіда / Інститут мовознавства АН УРСР. Київ : Наук. думка, 1970–1980.

Смаль-Стоцький Р. Примітивний словотвір. Варшава, 1929. 200 с.

Коваль А. П. Практична стилістика сучасної української мови. Київ : Вид-во Київ. ун-ту, 1978. 398 с.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-04-10