«МАРІО І ЧАРІВНИК» ТОМАСА МАННА І «КАТ» ПЕРА ЛАГЕРКВІСТА ЯК ДВІ МОДЕЛІ ТВОРУ-ПОПЕРЕДЖЕННЯ

Анотація

У статті поставлено за мету проаналізувати новелу Томаса Манна «Маріо і чарівник» і повість Пера Лагерквіста «Кат» як твори-попередження доби міжвоєння. Серед завдань дослідження – визначити типові риси твору-попередження (провідні мотиви, хронотоп, інтертекстуальний складник) у художній діагностиці небезпечних тенденцій, і схарактеризувати обрані для аналізу тексти двома моделями такого твору. Застосовуючи антропологічний і феноменологічні підходи, міфопоетичний і компаративний наукові методи та методику «ретельного читання», обґрунтовуємо вихідне положення цієї студії щодо творів Манна і Лагерквіста як про дві авторські стратегії вибудовування цілісної моделі потенційного суспільного краху. Визначено, що в Лагерквіста алегорична постать Ката персоніфікує механізм уґрунтованої на нормалізації насильства і страху влади. Мотиви інституціоналізованого насильства, колективної відповідальності й буденності зла функціонують маркерами тоталітаризму як суспільної хвороби. Хронотоп надає зображеному типологічної універсальності: загроза постає онтологічною, притаманною будь-якій цивілізації, що толерує руйнування людської гідності. На універсалізацію тексту Лагерквіста «працюють» і жанротвірні ознаки притчі та інтертекстуальні покликання на біблійні архетипи Каїна і Пілата. Натомість у новелі «Маріо і чарівник» Манн моделює такий складник майбутнього тоталітарного синдрому, як психологічна піддатливість мас. Чіполла втілює харизматичного маніпулятора, який підкорює натовп завдяки сугестії, театральності та демонстративному приниженню. Механізм зла тут має інтелектуально-психологічний характер: насильство чиниться через контроль над волею, а не через фізичний тиск. Комфортний і безпечний на перший погляд простір італійського курорту трансформується в новелі в сцену політичного експерименту, у простір, де буденність перетворюється на середовище автократичної владної гри. У перебігу дослідження дійшли висновку, що «Кат» Лагерквіста показує логіку функціонування репресивної влади, а «Маріо і чарівник» Манна – психологічні механізми, завдяки яким вона стає можливою. Отже, обидва твори виступають художніми моделями культурної діагностики й виконують превентивну функцію, притаманну текстам-застереженням.