КОНЦЕПТОСФЕРА РІДНОГО КРАЮ У ТВОРЧОСТІ Д. ФАЛЬКІВСЬКОГО

Анотація

У статті здійснено комплексний літературознавчий аналіз поетичної спадщини Дмитра Фальківського крізь призму когнітивної поетики. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю глибокого вивчення індивідуально-авторської картини світу митців «Розстріляного відродження», чия творчість тривалий час розглядалася переважно в біографічному або ідеологічному контекстах, без належної уваги до внутрішніх ментальних процесів. Метою роботи є реконструкція концептосфери рідного краю як ключового сегмента свідомості поета, що формувався під впливом трагічного роздвоєння особистості між соціальними ролями «селянина» та «чекіста». У роботі з’ясовано, що концептосфера рідного краю у Д. Фальківського є динамічною структурою, яка виконує захисну та компенсаторну функції у відповідь на травматичний досвід епохи та відчуження в урбаністичному просторі. Дослідження базується на аналізі бінарної опозиції «село – місто», де місто постає як ворожий, «чужий» світ, а село сакралізується як втрачений рай та етичний орієнтир. Детально проаналізовано синонімічний ряд концептів, що формують образ батьківщини: «гай» (акустичний маркер пам’яті про дитинство), «степ» (межовий простір розриву з домом), «поле» (джерело вітальної сили та надії). Особливу увагу приділено явищу антропоморфізації ландшафту, коли природні об’єкти (тополі, льон) наділяються людськими емоціями, заміщуючи ліричному герою родину. Доведено, що ціннісним центром всесвіту автора є саме поліська природа («похмура естетика» боліт), яку він свідомо ставить вище за екзотичні пейзажі Кавказу чи Тибету. Зроблено висновок, що звернення до витоків є не просто ностальгією, а механізмом збереження моральної цілісності особистості в умовах тоталітарного тиску.