ЛІТЕРАТУРНА ВЕРСІЯ КОЛЕКТИВНОЇ ПАМ’ЯТІ В МЕМУАРНІЙ ПРОЗІ УКРАЇНСЬКОЇ ДІАСПОРИ: ЕТНОПСИХОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ
DOI:
https://doi.org/10.31494/2412-933X-2019-1-9-13-21Ключові слова:
пам’ять, діаспора, оповідач, історичні події, психологічний досвід.Анотація
У статті розглянуто літературну версію колективної пам’яті в мемуарній прозі діаспори через аналіз етнопсихологічних характеристик українства за кордоном. Послуговуючись роботами М. Альбвакса, Ю. Лотмана, Я. Ассмана, П. Рикера та ін., у статті проаналізовано біографічний нарис про Василя Перепелюка «Новими дорогами» (упорядник Наталія Когуська), Анни Лесків-Кіт «Закерзонські долі. Спогад про село Корчмин», Маргарити Пилипчук «Як губилося минуле». Автор спогаду послуговується автобіографічною пам’яттю, що з усіх видів є найбільш тривалою, яка з роками здатна випрозорюватися. Так, у нарисі «Новими дорогами. Спогад про Василя Перепелюка» репрезентовано всі етнічні символи українців: мову, релігію, звичаї, одяг, страви. У спогаді Анна Лесків-Кіт «Закерзонські долі. Спогад про село Корчмин» висвітлює проблему колективної пам’яті українців, яка була заблокована в радянські часи. Авторка розкриває факти виборювання незалежності української держави учасниками УПА. Спомин розкриває не тільки факти певних історичних подій, а й репрезентує релігійність як один із основних духовно-етнічних вимірів українців. Спогад Маргарити Пилипчук «Як губилося минуле» містить інформацію про часи становлення радянської влади, німецької окупації, життя емігранта, а також етнопсихологічні та духовно-сакральні характеристики українців. Певну частину спогадів про релігійні свята доповнюють уявлення про цілісну систему світобачення українця. У проаналізованих творах наратор і як комунікант, і як безпосередній учасник подій, згадує і передає реципієнту певні факти зі свого життя та життя суспільства: еміграція та облаштування побуту; психологічні переживання; етнопсихологічні та ментально-духовні особливості українства; радянську та діаспорну рецепцію на певні історичні події та факти. Таким чином, наратор, що є і головним героєм спогаду, як комунікант передає пам'ять про певні події, свідком і учасником яких був сам. Саме тому специфікою мемуарної літератури є фактографічність, хронікальне відтворення подій, документалізм, певна суб’єктивізм, вмотивованість.
Посилання
Ассман Ян. Культурная пам'ять : Письмо, память о прошлом и политеческая идентичность в высоких культурах древности / Пер. с нем. Н.Н. Сокольской. М. : Языки словянской культуры, 2004. 368 с.
Гримич М. «Ізоморфність українськоїго кулінарного фольклору в українсько-канадському та українсько-бразильському діаспорних середовищах». URL : http://chtyvo.org.ua/authors/Hrymych_Maryna/
Костомаров Н. И. Две русские народности / Основа : Ежемес. обществ.- полит. и лит. худож. журн. Петербург. 1861. № 3. С. 33–80.
Кислиця Д. Світе ясний. Спогади. Оттава : «Нові дні», 1987. 444 с.
Леськів-Кіт А. «Закерзонські долі. Спогад про село Корчмин» / За ред. Мирослава Іваника. Торонто. Канадсько-Український бібліотечний центр, 2002. 397 с. URL : http://diasporiana.org.ua
Лущій С.І. Романістика української діаспори 196-1980-х рр. : проблематика жанрово-стильові парадигми. Тернопіль : Джура, 2017. 412 с.
Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури. Нью-Йорк, 1954. 42 с. URL: http://diasporiana.org.ua
Новими дорогами. Біографічний нарис про Василя Перепелюка / опрацювала Н. Когуська. Вінніпег : Накладом Василя Перепелюка, 1972. 243 с. URL : http://diasporiana.org.ua
Пилипчук М. Як губилося минуле. Спогад. Бавнд Брук : Друкарня УПЦ, 1956. 97с. URL : http://diasporiana.org.ua
Пресіч О. Орачі прерій. Українська проза в Канаді. Проблемно-тематичні і жанрово-стильові пошуки. К. :К.І.С., 2018. 286 с. URL :
Хальбвакс М. Социальные рамки памяти / Пер. с фр. и вступ. статья С.Н. Зенкина. М. : Новое издательство, 2007. 348 с.