ФУНКЦІЙНА ПЕРСПЕКТИВА ПОЯСНЮВАЛЬНОГО ТЕКСТОВОГО ВІДРІЗКА
DOI:
https://doi.org/10.31494/2412-933X-2019-1-9-192-199Ключові слова:
пояснювальний текстовий відрізок, уточнення, власне пояснення, функціювання, формальні показники пояснювального зв’язку, семантичні відношення.Анотація
До проблеми пояснення та пояснювальних конструкцій різних рівнів зверталося багато вчених. Звернення саме до текстового відрізка, на рівні якого знаходить вираження пояснювальне відношення, у роботі ґрунтується на позиції, що текст з поміж синтаксичних одиниць найбільшою мірою наближений до речення, тому доцільно розглянути визначальні ознаки міжреченнєвих відношень у тексті. Такий підхід дозволив простежити у статті специфіку текстового відрізка, структурованого реченнєвим пояснювальним відношенням, зокрема роль пояснювальних засобів зв’язку в структуруванні тексту, особливості поєднуваних частин. З’ясовано особливості функціювання пояснення на рівні тексту, а саме визначено ознаки текстового відрізка як пояснювальної конструкції та частотність використання мовцями пояснення на рівні складного синтаксичного цілого, а також потенційну здатність формувати певну думку за допомогою зв’язку декількох висловлень, які розгортають, уточнюють, розвивають якийсь смисл, співвіднесеність змісту пояснювального (другого) компонента з тотожною пропозицією пояснюваного в аналізованих конструкціях. У даній статті доведено, що ознаками текстового відрізка як пояснювальної конструкції є такі формальні ознаки, як: наявність пояснюваної й пояснювальної частин текстового відрізка, які або обидва, або ж один із них можуть бути досить поширеними; наявність сполучникових засобів, які сигналізують про характер відношення компонентів; закритість структури. А здатність пояснення функціювати на рівні складніших синтаксичних утворень – текстів різних функціональних стилів (художньому, публіцистичному, науковому, розмовному мовленні) – відкриває перед автором широкі можливості до деталізованого мовного подання інформації із якнайбільшим урахуванням потреб слухача та його фонових знань на шляху до порозуміння.
Посилання
Булыгина Т. В. О границах между сложной единицей и сочетанием единиц. Единицы разных уровней грамматического строя языка и их взаимодействие. М.: Наука, 1969. С. 208 – 272.
Вихованець I. Р. Семантико-синтаксична структура речення. К.: Наукова думка, 1982. 219 с.
Гальперин И. Р. Текст как объект лингвистического исследования. М., 1981. 139 с.
Глазова С. М. Пояснювально-ототожнювальні конструкції в українській мові: семантика, граматика, прагматика. Verba Magistri: Мовознавство. Літературознавство. Журналістикознавство. Педагогіка. Методика: збірник наукових праць, присвячений ювілею доктора філологічних наук, професора С. В. Ломакович / за заг. ред. В. Н. Терещенко та П. Б. Ткач. Х., 2008. С. 298–312.
Загнітко А. П. Теоретична граматика української мови: синтаксис: Монографія. Донецьк: ДонНУ, 2001. 662 с.
Колшанский Г. В. Комуникативная функция и структура языка. М.: Наука, 1984. 175 с.
Ляпон М. В. Смысловая структура сложного предложения и текст. К типологии внутритекстовых отношений. М.: Наука, 1986. 200 с.
Одинцов В. В. Стилистика текста. М.: Высш. шк., 1980. 211 с.
Ойце И. М. Сложные предложения с пояснением в современном русском языке : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. филол. наук. М., 1965. 18 с.