ВАРІАНТНІ ФОРМИ ІМЕННИКІВ ЖІНОЧОГО РОДУ В ЗАПЕРЕЧНИХ КОНСТРУКЦІЯХ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
DOI:
https://doi.org/10.31494/2412-933X-2019-1-8-135-145Ключові слова:
варіантність, відмінкова форма, іменник, родовий відмінок, знахідний відмінок, перехідне дієслово, заперечна конструкція.Анотація
У статті досліджено проблему взаємодії варіантних форм родового та знахідного відмінків у заперечних конструкціях, що є актуальною для сучасного українського мовознавства. Труднощі розмежування обох варіантних відмінкових форм стосуються насамперед іменників жіночого роду, тому метою роботи було виявити та проаналізувати вживання вказаних форм у заперечних конструкціях української мови початку ХХІ ст. у публіцистичному дискурсі. Матеріалом для дослідження слугували заперечні конструкції (1200 одиниць), зафіксовані в сучасних періодичних виданнях України. У статті проаналізовано формальні та лексико-семантичні особливості додатка, вживаного при перехідному дієслові із заперечною часткою не, а також схарактеризовано типи синтаксичних конструкцій із запереченням та виявлено тенденції у вживанні варіантних відмінкових форм іменників жіночого роду. У кінці ХХ – на початку ХХІ ст. в усіх функціональних стилях української літературної мови засвідчено домінування в заперечних конструкціях іменників у родовому відмінку. Уживання форм знахідного відмінка деякі лінгвісти вважають порушенням граматичних норм української мови. Проте суцільна вибірка заперечних конструкцій із текстів публіцистики початку ХХІ ст. засвідчила переважання форм знахідного відмінка іменників жіночого роду. На вибір однієї з варіантних форм, як свідчить статистичний аналіз зібраного матеріалу, крім позиції іменника відносно перехідного дієслова з часткою не, впливають також інші чинники, зокрема лексико-граматичні та граматичні значення іменників, а також вид дієслова. Характерно, що форм знахідного відмінка в заперечних конструкціях переважно набувають назви істот, іменники з конкретним значенням, а також іменники І відміни (для уникнення омонімії форм родового відмінка однини і знахідного множини). Значну перевагу має знахідний відмінок у конструкціях, де відмінкова форма іменника підпорядкована інфінітиву, відокремленому від заперечної частки словами, що входять до складу присудка. У родовому відмінку здебільшого вживаються іменники ІІІ відміни, а також абстрактні назви.
Посилання
Авраменко О. М., Блажко М. Б. Українська мова та література: Довідник. Завдання в тестовій формі: І ч. / О. М. Авраменко, М. Б. Блажко. – 7-е видання; доповнене. – К. : Грамота, 2017. – 586 с.
“Антисуржик. Вчимося ввічливо поводитись і правильно говорити”: посібник / За загальною редакцією Олександри Сербенської. – Львів : Світ, 1994. – 152 с.
Бєляєв Ю. І. Родовий чи знахідний? / Ю. І. Бєляєв // Культура слова. – 1980. – № 19. – С. 80–83.
Вихованець І. Р. Знахідний відмінок / І. Р. Вихованець // Українська мова : енциклопедія / [Ред. кол. : Русанівський В. М. (співголова), Тараненко О. О. (співголова), М. П. Зяблюк та ін.]. – 2-ге вид., випр. і доп. – К. : Вид-во “Українська енциклопедія” ім. М. П. Бажана, 2004. – С.209–210.
Вихованець І. Р. Знахідний – родовий у заперечних реченнях / І. Р. Вихованець // Питання мовної культури. – 1967. – № 1. – С. 68–72.
Вихованець І. Р. Синтаксис знахідного відмінка в сучасній українській літературній мові / І. Р. Вихованець. – К. : Наук. думка, 1971. – 120 с.
Вихованець І. Улюблений відмінок заперечних речень / І. Вихованець // Українська мова. – 2003. – №2. – С.47.
Іванович М. Форма прямого додатка в заперечних конструкціях в українській і сербській мовах / М. Іванович // Проблеми слов’янознавства. – 2004. – Вип. 54. – С. 113–121.
Караванський С. Секрети української мови / С. Караванський. – К. : УКСП “Кобза”, 1994. – 152 с.
Колібаба Л. Варіантність відмінкових закінчень іменників на тлі морфологічних норм української літературної мови кінця ХХ – початку ХХІ сторіч / Л. Колібаба // Українська мова. – 2014. – №1. – С.86-95.
Пазуняк Н. Проблеми, пов’язані з мовними стандартами в Україні // Про український правопис і проблеми мови. Збірник доповідей. – Нью-Йорк – Львів, 1997. – С.98–109.
Фаріон І. Мовна норма: знищення, пошук, віднова (культура мовлення публічних людей) : [монографія] / І. Фаріон. – Вид. 3-тє, доп. – Івано-Франківськ : Місто НВ, 2013. – 332 с.
Юносова В. О. Варіантність відмінкових закінчень іменників у сучасній українській літературній мові / В. О. Юносова. – К. : Знання України, 2003. – 126 с.
