Прийменникові конструкції в текстах офіційно-ділового стилю української мови

Анотація

У текстах ділових паперів для усного та писемного призначення, як і в інших жанрах літературної мови, широко використовуються прийменники. Правильне їх вживання робить легким текст у вимові, м’яким для слухового сприймання. Оскільки збіг голосних або приголосних звуків є незвичним явищем для української мови, тому практикується принцип чергування окремих прийменників, що є однією з характерних фонетичних рис української мови. За допомогою прийменників сполучаються іменники й займенники з дієсловами та іншими частинами мови. Зв’язок слів за допомогою прийменника посилюється закінченням іменника. Якщо ж закінчення відсутнє в слові, то показником граматичного зв’язку виступає нульове закінчення разом з прийменником. Проблема статусу прийменника тісно пов’язана з питанням про його семантику. Надання прийменнику статусу слова (службового чи повнозначного, самостійного) означає виділення в нього не тільки граматичного, а й лексичного значення, оскільки саме слову притаманна єдність лексичного значення. В українській мові, і, зокрема, в ділових паперах часто використовуються прийменники (у, в). Вони, як виразники синтаксичного зв’язку між членами речення вживаються тільки з родовим, знахідним та місцевим відмінками, і разом з відмінковими формами характеризують певне коло смислових відношень; приналежність; місце, куди спрямована дія; міру; стан; розмір тощо. У піднесенні культури мови важливе значення має боротьба з мовними штампами, що роблять нашу мову набридливо одноманітною, безбарвною,канцелярською. Штамп виникає тоді, коли автор чи редактор безпорадний замінити синонімом часто повторюваний зворот, вираз. Особливо поширені штампи в прийменникових конструкціях, утворених за допомогою прийменника по. Для українського ділового мовлення важливе правильне вживання прийменника по, особливо тоді, коли йдеться про переклад з російської мови українською. Прийменник по використовується в українській мові для вираження багатьох відношень, однак він не універсальний, як у російській мові. Адже російські конструкції з прийменником по в українській мові перекладаються цілою низкою конструкцій з відповідними прийменниками. Проведений аналіз свідчить, що прийменники як службові одиниці хоча і не мають лексичного значення, проте у поєднанні з повнозначними словами можуть формувати різні лексико-граматичні утворення: адвербіальні, об’єктивні, релятивні. На тип цього утворення і його синтаксичні зв’язки значною мірою впливає прийменник, що входить до його складу. Семантичний тип прийменника обумовлює трансформації значення новоутвореної лексико-граматичної одиниці. Таким чином, прийменник – це один із засобів мови, ефективне значення якого допомагає оволодіти правильним, комунікативно доцільним українським мовленням.