СПЕЦИФІКА ЧАСОПРОСТОРУ В РОМАНІ «ДИКИЙ МЕД» Л. ПЕРВОМАЙСЬКОГО

Анотація

Війна як соціальний катаклізм відбирає дім, спокій і спричиняє розставання, приневолює людину до існування в дорозі, змушує вийти за межі звичного особистого простору. Особливістю художньої концепції роману «Дикий мед» Леоніда Первомайського (1963) є поєднання ідеологічної та філософсько-психологічної ліній, що визначають його естетику. Письменник демонструє залежність долі індивіда від загальної державної політики, зображуючи її деструктивний вплив на особистість. У творі мілітарна тема, порушена у зв’язку з мотивами пошуку щастя, кохання, є одним із засобів індивідуалізації персонажа, унаявнює різність людських доль у вирі історичних перипетій. Автор транслює ідеологічні міфи, проте специфіка осмислення епічного часопростору, мотивіки засвідчують тяжіння митця до формотвірних елементів, властивих скоріше модернізму, ніж соцреалізму, тож ідеться про характерний для цього періоду стильовий синтез (подібно романам «Люди зі страху» Р. Андріяшика, «Диво» П. Загребельного» тощо). Важливого значення в сюжеті набуває опозиція «дорога – дім»: твір розпочинається відрядженням героїні й закінчується віднайденням спокою, щастя в онучці Саші, названій на честь репресованого чоловіка. Уже в першому реченні своєрідного прологу до «Дикого меду» образ перебутого сполучається з дорогою. Спогади пов’язують жінку з постатями її минулого життя, надаючи існуванню Варвари повноти й стабільності. Мотив межі буквалізується фронтовою реальністю, зокрема опозицією «свій – чужий (ворог)», водночас ідеться про моральні кордони персонажів. Земля як місце онтологічної битви добра і зла ототожнюється з міфологемою Матері; небо ж конотується мотивами лету, крил, духовного бачення індивіда. Також домінантні в просторовій організації образи землі й неба конотовані героїчним мотивом «окопної правди». На тлі воєнного конфлікту розгортається внутрішня драма жінки, тож ліризм, маркований настроєвістю, надає побудові твору цілісності. У романі сучасність обрамляє події минулого, при цьому важливого значення набуває історичний час, конкретизований знаковими для радянського суспільства датами.