ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА УКРАЇНСЬКОЇ ТА УГОРСЬКОЇ МОВ У ПРОФЕСІЙНО-КОМУНІКАТИВНОМУ Й КРАЇНОЗНАВЧОМУ ВИМІРАХ

Анотація

Статтю присвячено комплексному аналізу української та угорської мов у професійно-комунікативному й країнознавчому вимірах, що зумовлено актуальними потребами сучасної освіти, перекладознавства та міжкультурної взаємодії. Об’єктом дослідження є українська та угорська мови як засоби професійної комунікації, предметом – їхні термінологічні системи, фразеологія та культурно маркована лексика, що відображають як спільні, так і відмінні риси мовної картини світу. Мета дослідження полягає у виявленні універсальних і специфічних характеристик обох мов у професійному та країнознавчому контекстах, а також у визначенні ролі культурних чинників у формуванні комунікативної компетентності. Методологія ґрунтується на порівняльно-зіставному аналізі, методі ілюстративних прикладів та критичному огляді попередніх досліджень. Використання цих методів дало змогу поєднати теоретичні узагальнення із практичним матеріалом, зокрема прикладами з юридичного, освітнього та культурного дискурсів. У результаті з’ясовано, що українська та угорська мови, попри належність до різних мовних родин, мають схожі принципи організації професійної комунікації, зокрема прагнення до точності, стандартизації та однозначності термінології. Водночас відмінності простежуються в морфологічній структурі, способах творення термінів, особливостях перекладу фразеологізмів та використанні реалій. Приклади на кшталт українського «державна служба» й угорського «közigazgatás» або фразеологізмів «води в рот набрати» і «mélyen hallgat» ілюструють необхідність глибокої культурної адаптації під час перекладу. Новизна роботи полягає в поєднанні лінгвістичного й країнознавчого підходів до порівняння української та угорської мов, що дозволило по-новому інтерпретувати взаємозв’язок між мовною системою та культурним контекстом. Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості їх використання під час укладання освітніх програм, створенні навчально-методичних матеріалів, розробленні вправ для здобувачів вищої освіти філологічних спеціальностей, а також у перекладацькій практиці, де врахування культурних нюансів є запорукою адекватного відтворення змісту.