МЕТОДИКА РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ГРАФІЧНИХ ЗАДАЧ НА ІЗОПРОЦЕСИ В ШКІЛЬНОМУ КУРСІ ФІЗИКИ
DOI:
https://doi.org/10.31494/2412-9208-2023-1-1-181-188Ключові слова:
графічні задачі, ізопроцеси, методи розв’язування фізичних задач, предметна компетентність учнів з фізики, шкільний курс фізики.Анотація
У статті розглядаються теоретико-методичні аспекти реалізації авторського методичного підходу до розв’язування графічних задач на ізопроцеси як одного з ключових питань шкільного курсу фізики та невід’ємного компоненту предметної компетентності учнів. Зазначено, що, незважаючи на наявність різноманітних літературних джерел з методики навчання фізики, важливим питанням сучасного освітнього процесу з фізики взагалі та розв’язування задач зокрема є реалізація в шкільній практиці активних методів, прийомів і форм навчання, які максимальною мірою спонукають учнів до активної мисленнєвої діяльності, розвивають пізнавальний інтерес, формують культуру розумової праці і самостійних практичних дій. Зазначено, що ефективному засвоєнню основних питань відповідної теми шкільного курсу фізики з урахуванням принципів науковості, наочності та генералізації сприятиме змістовна компактність, єдність та чітка послідовність навчально-пізнавальних дій учнів під час розв’язування на перших уроках саме графічних задач. Пропонований алгоритм дій учнів включає в себе такі етапи: 1) систематизація інформації про основні газові закони та їх графічне зображення; 2) з’ясування учнями характеру зміни одного невідомого з трьох параметрів стану газу; 3) побудова замкненого процесу з ідеальним газом на двох інших діаграмах для випадків коли окремі ділянки є та не є ізопроцесами (тобто передбачати зміну усіх трьох параметрів газу); 4) розв’язування графічних задач на ізопроцеси, які не є замкненими фігурами; 5) розв’язування графічних задач на ізопроцеси, що містять на вихідних діаграмах замкнені процеси у вигляді кіл. Власний педагогічний досвід авторів свідчить, що організація освітнього процесу на основі пропонованого методичного підходу є ефективним і результативним, що підтверджується рівнем пізнавальної активності та навчальної успішності як учнів, так здобувачів вищої освіти протягом останніх років.
Посилання
Булавін Л. А., Гаврюшенко Л. А., Сисоєв В. М. Молекулярна фізика. Київ : Знання, 2006. 567 с.
Іваницький О. І., Ткаченко С. П. Технології навчання фізики : теоретико-методичні засади : навч. посібник. Запоріжжя : ЗНУ, 2010. 254 с.
Методика навчання фізики у старшій школі / [за ред. В. Ф. Савченка]. Київ : Академвидав, 2011. 294 с.
Школа О. В. Професійна спрямованість курсу теоретичної фізики в педагогічному університеті. Наукові записки КДПУ імені В. Винниченка. Серія : Проблеми методики фізико-математичної і технологічної освіти. Кіровоград : РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2015. Вип. 8. Ч. 2. С. 159-164.
Школа О. В. Формування предметної компетентності учнів з фізики в умовах інтерактивного навчання. Наукові записки Бердянського державного педагогічного університету. Педагогічні науки : зб. наук. праць. Вип. 2. Бердянськ : БДПУ, 2020. С. 227-235. URL : https://pedagogy.bdpu.org.ua/wp-content/uploads/ 2020/11/25.pdf. (дата звернення: 01.03.2023)