ЗАСТОСУВАННЯ ПОЗИТИВНОЇ ПСИХОТЕРАПІЇ ЯК СПРИЯННЯ У ФОРМУВАННІ ПРОФЕСІЙНО-ЕТИЧНИХ ЯКОСТЕЙ СТУДЕНТІВ
DOI:
https://doi.org/10.31494/2412-9208-2023-1-1-289-295Ключові слова:
ноосферна свідомість, емоційна інтелігентність, пізнавально-когнітивна компетентність, позитивна психотерапія, професійні якості, самодопомога.Анотація
У статті актуалізується питання про необхідність удосконалення процесу підготовки майбутніх фахівців у галузі освіти з орієнтацією на нові європейські стандарти, доводиться єдність емоційного та пізнавально-когнітивного аспектів у внутрішній структурі життєвої компетентності, обґрунтовується доцільність застосування теорії і практики позитивної психотерапії для оптимізації процесу підготовки майбутніх педагогів, пропонуються напрями вдосконалення навчально-виховного процесу, центральним компонентом якого є ідея та стратегія самодопомоги. Вихідним пунктом будь-якої системи освіти є її спрямованість на всебічний і гармонійний розвиток людини. Тому підготовка вчителів, безперечно, вимагає не лише інтелектуального (академічного) інтелекту, який вимірюється IQ, але й емоційного інтелекту, який є найпоширенішою інтерпретацією здатності розпізнавати власні почуття та почуття інших з метою мотивації себе та керувати власними емоціями у стосунках з іншими в контексті самозцілення. Можна припустити, що емоційний інтелект поряд з когнітивно-інтелектуальною пізнавальною компетентністю є частиною внутрішньої структури компетентності, яка відображає соціальний, мотиваційний та функціональний компоненти. Актуальною в цьому контексті видається теорія позитивної психотерапії – новий гуманістичний метод, який орієнтований на максимальну активізацію потенціалу особистості. З точки зору засновника даного підходу пана Н. Пезешкіан, кожна людина має дві основні навички: здатність до навчання (когнітивна) і здатність любити (емоції). Остання становить сутність людини, а її Я є джерелом саморозвитку. Таким чином, формування професійних якостей тісно пов'язане з процесом набуття професійних знань і умінь. Комплексна реалізація запропонованих напрямів удосконалення сучасної педагогічної освіти у вищому навчальному закладі сприятиме, на нашу думку, формуванню у студентів бажання та вміння здобувати знання (як під час навчання у вузі, так і після закінчення навчання), і застосувати їх на практиці.
Посилання
Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи / під заг. ред. О. В. Овчарук. Київ : К.І.С., 2004. 112 с. (Серія: Бібліотека з освітньої політики).
Меморандум освіти протягом життя. Саміт ради Європи. URL : http://arhiv.acs.si/dokumenti/Memorandum_on_Lifelong_Learning.pdf (дата звернення: 15.03.2023)
Пезешкиан Н. Психосоматика и позитивная психотерапия : пер. с нем. Москва : Медицина, 1996. 464 с.
Пеньковська Н. М. Баланс «любити – знати» як чинник оптимізації освіти. Позітум Україна. Черкаси, 2006. С. 68–72.
Халапсис В. С. Ноосферология В. И. Вернадского. Философия и социология в контексте современной культуры (сборник научных трудов). Днепропетровск : ДДУ, 1988. С. 63–69.