ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛІНГВІСТИЧНІ ФАКТОРИ ЗАЇКАННЯ
DOI:
https://doi.org/10.32782/2412-9208-2024-1-254-262Ключові слова:
заїкання, судомні порушення мовлення, логопедія, терапія мовлення, логофобія, функціональна асиметрія мозку, центральна нервова система.Анотація
Стаття присвячена дослідженню періодів інтенсивного формування мовлення, для яких характерна поява фізіологічних ітерацій у дітей із заїканням. Мета статті – описати й виділити фактори ризику, яку сприяють появі заїкання: особливості фізіологічного й мовленнєвого дихання, яке часто є поверховим чи змінним у ситуації стресу; супутні рухи, які часто мають насильницький характер, а часом і ускладнюють стан дітей із заїканням; мовленнєві хитрощі: при хроніфікації заїкання практично всі діти з цим порушенням використовують у мовленні одноманітні, багаторазово повторювальні протягом висловлювання лексеми; особливості центральної нервової системи (нерідко в людей із заїканням спостерігається органічне ураження мозку резидуального характеру, яке виникає у внутрішньоутробному пренатальному чи постнатальному періодах розвитку); особливості формування функціональної асиметрії мозку: відомо чимало спостережень, які свідчать про тісний зв’язок заїкання з ліворукістю; нейрофізіологічні реакції: усне мовлення підлітків та дорослих із заїканням зазвичай супроводжується вегетативними реакціями. Наукова новизна полягає в тому, що в статті описана роль гормонів, які виникають в дітей із заїканням під час комунікації. Зокрема, занепокоєння чи страх призводять до викиду гормонів стресу: кортизолу, адреналіну та норадреналіну. Особливості впливу цих гормонів на організм та їхній взаємозв’язок із заїканням представлено вперше у вітчизняній логопедії. Також описаний психічний бік мовлення, який у період активного формування мовлення випереджає можливості моторної реалізації мовленнєвого висловлювання і який зазвичай є причиною ітерацій. Адже, поряд із наявністю високого ступеня мовленнєвої мотивації, у дітей із заїканням є виражена несформованість внутрішньомовленнєвого програмування. Тому й виникає потреба ознайомити батьків та вчителів, які виховують або навчають дітей із порушеннями темпо-ритмічної організації мовлення, з психолінгвістичними та психосоціальними факторами ризику, які підвищують судомну готовність у дітей групи ризику та сприяють проявам та хроніфікації заїкання.
Посилання
Гуцал Л. Л., Миронова С. П. Теоретичні аспекти та методика подолання заїкання у молодших школярів : навч.-метод. посіб. Хмельницький : Поділля, 2001. 91 с.
Рібцун Ю. В. Заїкання: підтримка дитини з особливими мовленнєвими потребами в освітньому середовищі : навч.-метод. посіб. Київ : ФОП Цибульська В. О., 2023. 272 с.
Логопедія: підручник. За ред. М. К. Шеремет. Київ : Видавничий Дім «Слово», 2010. 375 с.
Кондратенко В. О, Ломоносов В. С. Комплексний підхід до подолання заїкання у підлітків. Київ : КНТ, 2018. 152 с.
Корнєв С. І. Прийоми реверсивного моторного супроводу дихальних та фонаційно-мовленнєвих вправ. Modern Scientific Research: Achievements Innovation and Development Prospects. «Baltija Publishing», Latvia, 2021. 140–148с.
Nestle Eric J, Hyman Steven E, Malenka Robert C. Molecular neuropharmacology : a foundation for clinical neuroscience. 2nd ed. New York: McGraw-Hill Medical, 2009. 498 p.
Baliki M. N., Mansour A., Baria A. T., Huang L., Berger S. E.. Parceling Human Accumbens into Putative Core and Shell Dissociates. Encoding of Values for Reward and Pain Journal of Neuroscience. 2013-10-09. Vol. 33,34. P. 16383–16393.
Jennifer M. Wenzel, Noah A. Rauscher, Joseph F. Cheer, Erik B. Oleson. A Role for Phasic Dopamine Release within the Nucleus Accumbens in Encoding Aversion. A Review of the Neurochemical Literature ACS Chemical Neuroscience. 2015-01-21. Vol. 6, iss. 1. P. 16–26.