ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ ДО ЗАНЯТЬ СПОРТОМ У ПРОЦЕСІ ПЕДАГОГІЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ПОРАНЕНИХ ВІЙСЬКОВИХ

Анотація

У статті розглядаються питання мотивації, а також деякі питання психологічної підготовки під час занять спортом у процесі педагогічної реабілітації поранених військових. Мотивація до занять спортом є важливим чинником, що визначає взаємозв’язок особистості з реабілітаційною діяльністю та впливає на досягнення позитивних результатів у процесі відновлення. Для розширення кількості військовослужбовців, які залучаються до занять спортом, необхідно побудувати певну систему мотивації до занять фізичними вправами. Мета статті – теоретично обґрунтувати та визначити педагогічні умови формування мотивації до занять спортом у процесі педагогічної реабілітації поранених військовослужбовців, а також виявити чинники, що сприяють активізації внутрішньої мотивації до фізичної активності як засобу фізичного, психологічного та соціального відновлення. Для досягнення мети дослідження було використано комплекс взаємопов’язаних теоретичних і емпіричних методів, що забезпечили всебічне вивчення процесу формування мотивації до занять спортом у поранених військовослужбовців у контексті педагогічної реабілітації. Аналіз сучасних наукових джерел дозволяє визначити основні мотиваційні фактори, що впливають на поранених військовослужбовців у процесі занять спортом, а також психологічні механізми формування і підтримання цієї мотивації в умовах педагогічної реабілітації. В процесі дослідження було доведено необхідність системного підходу до розробки педагогічних програм, що враховують індивідуальні особливості, потреби та потенціал кожного військовослужбовця. Обґрунтовано, що систематична психологічна підтримка та педагогічні умови, що передбачають індивідуалізацію тренувального процесу, поступове досягнення результатів, соціальну взаємодію та регулярний зворотний зв’язок, дозволяють сформувати внутрішню мотивацію, підвищити концентрацію уваги, стресостійкість, самоконтроль і ефективність відновлювальних заходів. Інтеграція психорегулюючих методик, таких як релаксаційні вправи, дихальні техніки та відновлювальний масаж, у тренувальний процес забезпечує оптимізацію психофізіологічного стану учасників реабілітації, сприяє збереженню працездатності та підтримує мотивацію до систематичних занять фізичною активністю. У перспективі подальших досліджень доцільно зосередити увагу на розробці педагогічних технологій, що сприяють активізації внутрішніх мотивів та формуванню позитивного ставлення до спортивної діяльності як складової процесу відновлення.