ТРАДИЦІЙНІ ПРИЙОМИ ТЕАТРАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ АКТОРІВ ТА РЕЖИСЕРІВ

Анотація

Стаття присвячена теоретичному обґрунтуванні значення традиційних прийомів театральної педагогіки у процесі професійної підготовки майбутніх акторів і режисерів й визначенню їх можливості реалізації у змісті освітнього процесу. Використано методи дослідження: аналіз, синтез, узагальнення та систематизацію наукових джерел; термінологічний і поняттєво-структурний аналіз; порівняльно-логічний аналіз. У результатах статті обґрунтовано, що традиційні прийоми театральної педагогіки зберігають методичну актуальність у сучасній професійній підготовці майбутніх акторів і режисерів. Саме ці прийоми забезпечують зв’язок між змістом навчання, практичною сценічною діяльністю та формуванням професійної готовності здобувачів. З’ясовано, що педагогічний потенціал традиційних прийомів полягає в їх комплексному впливі на розвиток професійно значущих якостей майбутніх фахівців театрального мистецтва. Показано, що у змісті професійної підготовки майбутнього актора ці прийоми спрямовані на формування сценічної виразності, здатності до перевтілення. Натомість у підготовці майбутнього режисера виконують функцію переосмислення сценічної дії, аналізу її конфлікту та організації взаємодії між виконавцями. Авторами узагальнено, що розглянуті традиційні прийоми театральної педагогіки мають наскрізний характер у змісті професійної підготовки. Це дає підстави стверджувати, що у межах такої підготовки майбутній актор здатен органічно діяти на сцені, натомість майбутній режисер формує у собі здатність мислити сценічною дією в межах художньо-цілісної постановки. Наукова новизна дослідження зумовлена обґрунтуванням значення традиційних прийомів театральної педагогіки у межах реалізації змісту освітнього процесу. Перспективи подальших наукових розвідок доцільно спрямувати на окреслення поетапної методики упровадження традиційних прийомів театральної педагогіки у змісті професійної підготовки майбутніх акторів і режисерів.