ОСОБЛИВОСТІ СТРЕСОСТІЙКОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ІЗ ФУНКЦІОНАЛЬНИМИ СЕНСОРНИМИ ТРУДНОЩАМИ В УМОВАХ ПЕРМАКРИЗИ

Анотація

У статті досліджено актуальну психолого-педагогічну проблему формування стресостійкості молодших школярів із функціональними сенсорними труднощами (зорової чи слухової модальності) в умовах пермокризи. Наукова проблема статті полягає у необхідності переосмислення механізмів адаптації дітей із дефіцитарним розвитком до викликів тривалої системної кризи, що характеризується постійною безпековою та соціальною нестабільністю. Метою роботи є виявлення специфічних особливостей психоемоційного реагування школярів із функціональними сенсорними труднощами на хронічний стрес та обґрунтування змісту спеціальних педагогічних умов підвищення їхньої резильєнтності. Автор вперше розглядає стресостійкість не лише як статичну психологічну властивість, а як динамічний процес, детермінований здатністю дитини з функціональними сенсорними труднощами здійснювати селективну фільтрацію стресогенних стимулів пермокризи через ресурси збережених аналізаторних систем. На основі аналізу емпіричних даних, отриманих під час констатувального експерименту встановлено, що школярі із функціональними сенсорними труднощами (зорової чи слухової модальності) мають критично низький рівень стресостійкості. Виявлено специфічні сенсорні феномени: «акустичний шок» у дітей із порушеннями зору внаслідок надмірного навантаження на слуховий канал та «інформаційний вакуум» у дітей із порушеннями слуху, що спричиняє глибоку візуальну дезорієнтацію під час небезпеки. Порівняно з традиційними методиками, стаття привносить нові підходи, оскільки в ній науково обґрунтовано модель подолання стресу, що базується на принципі сенсорної фільтрації. Доведено, що ключовою умовою підвищення адаптивності є свідоме обмеження навантаження на вразливі аналізатори за одночасної опори на збережені системи сприймання (тактильне заземлення для осіб із порушеннями зору та візуальні алгоритми-піктограми для осіб із порушеннями слуху). Запропонована методика дозволяє трансформувати копінг-стратегії учнів від пасивного уникнення до свідомої саморегуляції. Практична значущість роботи полягає у можливості інтеграції цих алгоритмів в освітній процес спеціальних закладів освіти для мінімізації ризику вторинної травматизації дітей.