БЕЗБАР’ЄРНЕ ІНКЛЮЗИВНЕ ОСВІТНЄ СЕРЕДОВИЩЕ В НІМЕЧЧИНІ: ВІД ЗАКЛАДІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ ДО УНІВЕРСИТЕТІВ

Автор(и)

  • Олена ПРОСКУРНЯК Комунальний заклад «Харківська гуманітарно-педагогічна академія» Харківської обласної ради https://orcid.org/0000-0002-8909-3834

DOI:

https://doi.org/10.32782/2412-9208-2026-2-151-160

Ключові слова:

безбар’єрність, інклюзивне освітнє середовище, інклюзія, освітня система Німеччини, хайльпедагог, особливі освітні потреби, доступність освіти, універсальний дизайн навчання, педагогічна підтримка, інклюзивна культура.

Анотація

У статті здійснено комплексне теоретико-аналітичне дослідження особливостей формування безбар’єрного інклюзивного освітнього середовища в Німеччині як цілісної, багаторівневої системи, що охоплює всі ланки освіти – від закладів дошкільної освіти до університетів. Обґрунтовано, що сучасна парадигма інклюзії в європейському освітньому просторі базується на переході від моделі адаптації здобувача освіти до вимог системи до моделі трансформації освітнього середовища відповідно до індивідуальних потреб особистості. Розкрито сутність поняття безбар’єрності як інтегративної характеристики освітнього простору, що поєднує архітектурний, інформаційний, цифровий, педагогічний і соціально-психологічний компоненти. Визначено, що в німецькому контексті безбар’єрність виступає системоутворювальним принципом організації освіти, спрямованим на забезпечення рівноправної участі (Teilhabe) кожного здобувача освіти. Проаналізовано специфіку організації інклюзивного середовища на різних рівнях освіти. Зокрема, у закладах дошкільної освіти акцент зроблено на ранній інтеграції дітей з різними потребами, міждисциплінарній взаємодії фахівців та провідній ролі хайльпедагога у процесах розвитку і соціалізації дитини. У шкільній освіті підкреслено значення диференційованого навчання, індивідуальних освітніх траєкторій та формування інклюзивної культури через педагогічну діяльність учителя. У закладах вищої освіти інклюзія реалізується через інституційні механізми підтримки студентів, адаптацію навчального процесу, впровадження цифрових технологій та забезпечення гнучкості освітніх програм. Доведено, що німецька модель безбар’єрного інклюзивного середовища характеризується системністю, наступністю та інтегрованістю, що забезпечує безперервність освітньої траєкторії особистості. Узагальнено перспективні напрями використання німецького досвіду в українському освітньому просторі, зокрема щодо розвитку безбар’єрності, удосконалення підготовки педагогічних кадрів, запровадження універсального дизайну навчання та формування інклюзивної культури в суспільстві.

Посилання

Бех І. Д. Особистісно орієнтоване виховання в умовах інклюзії. Київ : Либідь, 2017. 280 с.

Дубосар В. В. Інклюзивно-освітні центри закладів освіти: організаційні аспекти. Львів : Світ, 2024. 236 с.

Колупаєва А. А. Інклюзивна освіта: теорія і практика. Київ : Педагогічна думка, 2019. 308 с.

Савченко О. Я. Педагогіка загальної середньої освіти в умовах інклюзії. Київ : Генеза, 2021. 312 с.

Синьов В. М. Спеціальна педагогіка та інклюзивне навчання. Київ : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2018. 352 с.

Софій Н. З. Організація інклюзивного навчання. Київ : Плеяди, 2020. 224 с.

Ahrbeck B. Inklusion: Eine Kritik. Stuttgart : Kohlhammer, 2014. 240 S.

Feuser G. Gemeinsame Erziehung von Kindern mit und ohne Behinderung. Frankfurt am Main : Peter Lang, 2011. 280 S.

Heimlich U. Inklusion und Sonderpädagogik. Stuttgart : Kohlhammer, 2016. 312 S.

Hinz A. Inklusive Bildung: Grundlagen und Perspektiven. Weinheim : Beltz Juventa, 2012. 298 S.

Schädler M. Barrierefreiheit und Teilhabe in Bildungssystemen. Berlin : Springer VS, 2019. 310 S.

Wocken H. Das Haus der inklusiven Schule. Hamburg : Feldhaus Verlag, 2013. 256 S.

##submission.downloads##

Опубліковано

2026-05-30